Джерела креативу: Нудьга

Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!

Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно.

Перезавантаження мозку

Зі статтями про користь нічого-не-робіння я стикаюся дедалі частіше, зокрема і в моєму улюбленому The Economist. Цього року я натрапив на такий матеріал навіть у підручнику з німецької мови Aspekte Neu C1.

Все, як завжди, починалося зі смартфонів. У тексті про смартфони-пожирачі часу цитувався професор Боннського університету Александер Марковець, який говорить про два режими нашого мозку: “буття” і “робота”. У режимі “буття” ми уважні до того, що відбувається навколо і не зайняті. Марковець називає це “фазою відновлення”. Однак цю фазу порушує навіть нескладне заняття. Погортати соцмережі чи пограти в якусь простеньку гру – це теж для мозку перемикання у фазу “роботи”, а не відпочинку.

Ви напевно чули, що “відпочинок – це зміна занять”. Виявляється, що не зовсім. Відпочинок – це зупинка занять. Це можна порівняти із розслабленням м’язів. Ви можете напружуватися до межі власних здатностей у спортзалі, ви можете вийти на легеньку пробіжку, але рано чи пізно м’язам потрібне розслаблення, інакше тренування на користь не піде. Із мозком щось подібне. Потрібне перезавантаження.

Застрягання в режимі постійної активності не дає зробити крок назад і подивитися на картину життя під іншим кутом. Ви продовжуєте мислити inside the box, йти тими ж протореними доріжками, до яких мозок уже звик. Вам надходять стимули ззовні, і мозок постійно на них реагує, не маючи вдосталь часу створити щось, що він сам хотів би сказати світу. Це і є обмеження здатності до креативу та концентрації.

Лікувальна нудьга

Важливо хоча б іноді максимально очищувати свою свідомість від зовнішніх стимулів. Як зрозуміти, що ви виконуєте нічого-не-робіння правильно? Вам повинно стати нудно!

Нудьгу можна визначити як “відсутність чогось, на чому можна було б сфокусуватися”, як це робить у лекції та TEDx 10-річний Раз Ешель. Але наш мозок все одно продовжує шукати стимули, зрештою перемикаючись на пошуки їх в самому собі. Саме тому продуктивне нічого-не-робіння спричиняє ефект “шила в одному місці”.

Спробуйте просто 15 хвилин посидіти нічого не роблячи. Не читати книгу при цьому і не слухати музику. Думки скоро почнуть роїтися, але за кілька хвилин ви помітите в кімнаті або за вікном деталі, на які не звертали увагу раніше, а невдовзі з’явиться пекуче бажання встати і таки щось зробити.

Триваліші періоди нудьгування дозволяють накопати в своїй підсвідомості іще більше ідей і мотивацій до роботи і творчості. У іншій лекції з TEDx, журналістка Мануш Зомороді розповідає, яким шоком для неї стало материнство: після надактивного професійного життя вона зайнялася екстранудними побутовими справами. Однак з часом, коли вона прогулювалася з візочком у парку, Зомороді придумала ідею власного радіошоу, а згодом відчула, що їй бракує можливості погуляти з візочком по парку, оскільки це була шикарна нагода подумати.

No Focus

Важливе уточнення, що практика нудьги – це не те саме, що медитація/mindfulness/дихальні вправи. Якоюсь мірою це навіть прямо протилежна практика. Коли ви медитуєте, ви направляєте свою увагу на дихання. Так, це найпростіший вид діяльності людини, і це фокусування теж допомагає почистити свідомість від стимулів. Однак це не зовсім те, що потрібне для роботи з підсвідомістю. Ми не намагаємося опанувати наші думки, ми навпаки – намагаємося з підсвідомого рівня накопати ідей. Ми не фокусуємося усвідомлено ні на чому, а дозволяємо розуму заблукати.

Відтак не обов’язково геть нічого не робити – можна просто займатися чимсь дуже технічним, справді нудним, аби тільки ця робота якомога менше займала ваш мозок. Як казав Булат Окуджава, коли я здаюся собі геніальним, я іду мити посуд.

Власний досвід

Виклавши усе сказане, почуваюся трохи ніяково, бо це водночас ніби й очевидні речі, але багато людей все одно намагаються постійно бути онлайн. Вплив смартфонів та Інтернету вчені часто називають “експериментом, що досі триває”. Однак мій власний приклад є наочним підтвердженням правдивості сказаного про важливість нудьги.

Коли я міг собі дозволити поїхати на два чи три тижні на відпочинок без жорстких насичених планами графіків, Інтернету та часто навіть без будь-яких ігор, я повертався з тих відпусток із новими ідеями, а головне – з бажанням їх втілювати в життя. Іноді мене уже після пари днів пробивало писати вірші чи дописи в блог, чи уривки текстів для настільних ігор.

Натомість після того, як я почав працювати на новинах (де необхідна постійна включеність впродовж зміни), мені стало важко вчитуватися у великі тексти, бо мій мозок призвичаївся швидко просіювати лавину інформації в пошуках найновішого і найцікавішого, а не концентруватися і опрацьовувати глибоко щось одне. Більше того, після особливо тривалих і складних змін мені важко було і навіть не хотілося після роботи перемкнутися на щось інше – я продовжував гортати новини, хоча вже і їх читати не хотілося. Забився кеш. Зомбування – як воно є.

Тим паче після того не хотілося нічого писати, здавалося, що все вже і без мене написане. І ось тут справді доречно просто піти помити посуд, чи пройти пішки пару кварталів, чи просто дати собі посидіти в кімнаті, де нічого не відбувається і ніяких новин нема, поки не виникне бажання самому створювати новинні приводи.

Тому нудьга – це не так погано, як може здаватися на перший погляд. Може було би краще, якби у всіх нас було трошки більше нагод понудьгувати у проміжках між марафонами активності.

---

Якщо вам сподобався цей текст і ви шукаєте інших джерел натхнення, почитайте мій попередній текст про Незручність. Також, очікуйте мій наступний текст про Копіювання.