Великі корпорації – це погано. Коли щось розростається до великих розмірів, неодмінно воно бюрократизується і стає нездатним вирішувати елементарні проблеми. Так, тривалий час воно ще чудово працює для викачки грошей, особливо для викачки за допомогою якихось зловживань, але про відповідальність перед своєю аудиторією, про користь для суспільства в більшості випадків можна забути.
Новітні “інформаційні гіганти” щоденно доводять, що мало чим відрізняються від старих велетнів. Щойно вони стали достатньо успішними, щоби можна було не перейматися про втрату одного окремого клієнта – сервіс їхній стає дедалі гіршим, а розвиток заміняється дебільнуватими нововведенннями, які радше шкодять функціоналу, ніж розвивають його.
Завдяки проекту “Ігровимір“, який стартував цієї осені під моїм керівництвом, я ще раз переконався, наскільки лажово працюють сторінки Facebook.
По-перше, якщо ви думаєте, що fb повільно грузиться сам по собі – це тільки тому, що ви ніколи не керували сторінкою. Звідки вони вивантажуються – чи вони проходять 999 кіл Чистилища, чи чекають світлофора при переході часово-просторового континууму – не ясно, але fb явно знеохочує керування будь-якими сторінками на своїй платформі.
По-друге, заклики рекламувати дописи – це прикол і прокол. Було один раз, коли всі наші дописи одночасно містили позначку “цей допис є більш успішним за 95% ваших дописів”. Було неодноразово, коли допис водночас відмічався, як мегауспішний, під ним були лайки, але статистика показувала “нулі” в охопленні, діях та кліках на посиланні. Це, знову ж таки, радше технічна біда шалено неоптимізованої платформи, але виглядає як топорна спроба надурити своїх користувачів.
По-третє, в опціях щодо зацікавлень, за якими я шукаю аудиторію, відсутні купа ігор та фільмів. Я здогадуюся, що не всі творчі продукти на світі представлені у fb, але я точно знаю, що у деяких з них є офіційні сторінки в цій соцмережі, часом із солідною кількістю підписників. Здається малоімовірним, що у найбільших українських містах, де ми показували свою рекламу, немає жодного фаната цих ігор та фільмів.
Глобальніша проблема – відчуття, що fb взагалі нікому не показує твою сторінку, якщо ти не платиш за рекламу. Через це я справді задумуюся часом покинути формат сторінки та відкрити групу чи навіть окремий особистий акаунт, де поститимуться наші оновлення, бо так алгоритмічно більше шансів бути поміченим. Однак алгоритми можуть змінитися, а відтак що робити, щоб нас хоч хтось бачив без вливань гігантських сум грошей – не ясно.
Звісно, цієї проблеми не було б, якби на fb все було по-нормальному, себто в хронологічному порядку, а не через постійно змінювані і ніколи не прозорі алгоритми, які з кожним роком, здається, працюють дедалі маніпулятивніше.
Ви спитаєте, якщо так погано, чого ми не підемо з fb. Відповідь проста – бо там усі. Здається, що fb став для всіх людей принаймні в Україні першою (а часто і останньою) сторінкою Інтернету. Всі передовсім читають його. Прямих заходів на будь-які сайти дедалі менше. Відвідуваність усіх дедалі більше залежить від соцмереж, а коли ми говоримо “соцмережі”, то це передовсім Facebook.
Альтернативними до fb соцмережами люди користуються помітно менше. Та і чи є ті альтернативи взагалі? vk заборонили, вічномертвий G+ закривається, Instagram занадто візуально-орієнтований, Telegram не є соцмережею в строгому розумінні слова, Nimses – нууу, він ще й досі існує нібито… а Twitter – ніколи не розумів, кому здався цей неструктурований потік незрозумілих пуків?
Twitter нас дуже розстроїв тим, що просто відмовився виправляти проблему з неробочим лічильником фоловерів. На численні запити з виправлення проблеми ніхто так і не відреагував, тому не ясно, чи ми взагалі будемо користуватися Twitter в майбутньому. Ну, нічого, сподіваюся, що коли Трамп перестане бути президентом, Twitter загнеться, бо смислу читати його не буде взагалі.
Це дуже дивно, коли у тебе в комп’ютері десять різних каналів зв’язку із цілим світом, але при цьому ти почуваєшся не те, що в “бульбашці-фільтрі”, а практично без змоги донести будь-що до будь-кого поза межами твого безпосереднього кола спілкування.
Дамітріанство 
вже півроку не користуюся фб і прекрасно почуваюся! Теж раніше думала “але ж там всі”, “як я буду робити рекламу того, що роблю?” “Як я буду знаходити цікаві статті?” А виявилося, що можна жити без щоп’ятнадцятихвилинного спостереження за лайками та іншою статистикою, а просто робити свою справу і не рекламувати її. Таки особисте спілкування ще працює. Можна знаходити цікаві статті цільово їх шукаючи. Відколи заблокували вк, то теж рідко там буваю, ДЖ+ так само, а всім решта не користувалася ніколи.
Ще би фб месенджер покинути.. Хочу щоби було супер безпечно. Не те, щоби я там щось супер секретно важливе писала людям, але мене дуже гріє сама думка, що моя інфа в безпеці і ніхто мені не буде спамити, тобто передавати мої дані спамерам та іншим рекламщикам. Найбільше з усіх месенджерів, про які я читала мені сподобалися wire та signal. Але останній прив’язаний до смартфону, якого я не хочу заводити (знову ж таки через кількість часу в екрані), тому вибрала wire. До речі, знайди мене там. Зайди get.wire.com @nastasi 😉
Ти правий на рахунок “розвиток заміняється дебільнуватими нововведенннями, які радше шкодять функціоналу, ніж розвивають його.” Сьогодні старший чоловік попросив допомогти створити подію на фб. Я погодилася “без проблем. 100 раз таке робила”. А виявилося, що вони там додали “матьорі” фічі і я вже слабо орієнтуюся.. Нашо того?..
Ось хороша статтейка https://medium.com/s/story/there-is-literally-no-excuse-to-keep-using-facebook-anymore-f76eaa5573fa
І TED https://www.youtube.com/watch?v=3E7hkPZ-HTk&t=2s
Від wire принаймні поки що відмовлюся, бо для мене він стане ще одним стопіцотим месенджером. Я тішуся, що не так давно відмовився повністю від Вотсапу (для чого знадобилося видалити з життя усіх людей, яких тільки на ньому можна знайти) і майже не користуюся Скайпом. Але є ще ФБ-Месенджер, Телеграм, Вайбер, Діскорд. І в усіх них є якісь люди, яких я не можу знайти в інших місцях, і це вибішує шалено.
Питання зливу моїх даних спамерам турбує мене мало. Ми живемо в епоху безперервної інформаційної лавини, і намагатися тут зберегти свою приватність – це як намагатися переплисти басейн і залишитися при цьому цілковито сухим. Я радше намагаюся жити так, щоб усе, що я говорю приватно і таємно, я міг сказати і максимально публічно на весь світ. Як говорилося в Daily Show, просто поводьте себе постійно так, ніби вас знімають.
Що ж до Facebook, він для мене, і це радше “на жаль”, не є джерелом цікавих матеріалів. Ті медіа, які я регулярно читаю, я стараюся відвідувати напряму і я рідко шукаю у ФБ нове цікаве. Перефразовуючи старезний мем, “я не читаю Фейсбук, я його пишу”. Очевидно, якщо не запощу щось на ФБ, то цього ніхто не побачить. Ну може 5-10 відданих читачів, які ще у 2012-му підписалися на цей блог через пошту. А з “Ігровиміром” ще важче, бо там нема оцих поштових підписантів. Поки таких людей, як ти, які відмовилися від ФБ цілковито, залишається мало, для мене відмова від нього – це неприпустима розкіш.