Проколи президента, приколи претендента

Можете забити мене камінням, але мені дебати на стадіоні сподобалися. Я не вбачаю в них кризу демократії. Такого роду дебати – неконвенційні. По-хорошому, вони не можуть слугувати заміною більш предметному обговоренню програм у студії, але мені поведінка обох кандидатів на стадіоні розповіла про них значно більше, ніж зміст їхніх заяв.

Дебати на стадіоні були дуже подібні до реп-батлу. Ніхто реп не читав, але всі ці нависання чинного президента над Зеленським, коли той зачитував свої запитання “з народу”, натовпи підтримки за спинами двох кандидатів з рукостисканнями і прапорами, запитання з тролінговими панчлайнами, трансляції дебатів закордон – це все було дуже близьке за атмосферою до словесної дуелі реперів. Бракувало лишень, щоб ведучий Андрій Куликов на початку сказав “Погаласуємо, трясця!”.

Невербальні прийоми

Хоча за жеребкуванням першим виступав Зеленський, Порошенко розпочав дебати з потужного удару: перейшов з усім своїм супроводом з окремої сцени на сцену до Зеленського. Ба більше, Президент вийшов до самого Зеленського і потиснув йому руку, привітався, задав запитання. Абсолютно очевидно, він прагнув таким чином спантеличити свого опонента, і йому це майже вдалося. Але кандидат-комік швидко зорієнтувався, розкритикувавши першочергову ідею про дві сцени і швидко відповівши Порошенку щось про регламент. Це все було красиво з обох боків.

Однак далі позиції чинного Глави держави слабли…

Застереження: я не є прихильником Зеленського і голосувати за нього на цих виборах точно не буду. Я також категорично не згодний, коли говорять, що Порошенко є “найгіршим президентом України”. Але…

…на моє переконання, чинний Президент у нинішній “дуелі” програв.

Постановка планки

Кандидати були у дуже нерівних умовах – це наслідок як технологій команди “Зе!”, так і немудрих меседжів команди Пороха.

Для Порошенка було критично необхідним показати, що він є кращим кандидатом, продемонструвати компетентність, наочно і впевнено виразити перевагу свого досвіду над здатностями цілої команди опонента. Але він цього просто не зробив. Якщо всі запитання і виступи Зеленського були ударами проти Президента різної сили і з різних боків, то Порошенко майже всю дорогу бив у одну точку: повторював з мінімальною варіативністю тезу про “обгортку олігархів” і “кота в мішку”. Зрозумійте правильно: це дуже доречний закид, це хороший панчлайн і це все ПОВИННО БУЛО прозвучати. АЛЕ! Не можна було будувати ЦІЛИЙ виступ на цих меседжах!

Зрештою, Порошенко витратив на повтори той час, який міг би використати для переліку програмних пунктів, що підкреслили б, що претензії з боку Зеленського справді стосуються минулого, і що майбутнє з Порошенком буде не просто стабільнішим, але кращим.

Для Зеленського, щоб виграти (чи бодай не програти) ці дебати, було достатньо просто не сильно облажатися. Він тривалий час уникав зустрічі з Президентом, сказав кілька безграмотних речей під час нечисленних появ на публіці, і тому планка очікувань щодо нього завідомо була значно нижчою. Ще й “порохоботи” узялися активно розігрувати карту, що Зеленський нібито взагалі двох слів докупи не здатен зв’язати, а тим паче – українською мовою. Це накручування переконало навіть мене, воно змусило всіх очікувати тотального провалу з боку кандидата-коміка.

Натомість Зеленський говорив здебільшого зв’язно, нечасто перемикався на російську, постійно цілеспрямовано бив у всі больові точки чинного Президента: нерозслідувані гучні убивства Шеремета і Гандзюк, Роттердам+, провали реформ. В кількох ситуаціях Зе опускався до популістичних апеляцій до “народу”. На певному етапі він сказав, що він “не політик, а проста людина” – дуже спірне твердження (в рази краще виглядало би, якщо б Зеленський сказав чесно, що він “шоумен, а не політик”). Та в цілому, порівняно з промовами ЮВТ, весь популізм Зе був дуже і дуже стриманим.

Виснаження від боротьби

Також Зеленський виправдався принаймні щодо одного із головних закидів на свою адресу – йдеться про готовність “стати на коліна перед Путіним”. Шоумен пояснив, що це був його заклик до миру, адресований очільникам держав, у тому числі іще до наявного на той момент Януковича. Можна сперечатися, наскільки щире це виправдання, але пояснення Зеленського виглядали достатньо серйозно і в міру енергійно.

Порошенко ж не став по суті відповідати ні про скандал із Гладковськими/Свинарчуками, ні на інші закиди. Він лише сказав, що ці всі теми обговорювалися на численних прес-конференціях раніше. Це украй слабка відповідь, адже далеко не всі люди навіть на тому ж стадіоні слідкували за всіма прес-конференціями. Окрім того, якщо справді всі ці проблеми проговорювалися раніше, то невже технологи у президентській команді не спромоглися виписати якісь короткі тези по кожній проблемі? Якби Порошенко відповів бодай на частину закидів, це виглядало би краще, ніж відмахування та ігнорування закидів загалом.

Скажімо, та ж сама історія із “закінчити АТО за два тижні” раніше вважалася великим прецедентом: найвищий посадовець (Порошенко) – чи не вперше в історії України – перепросив за невиконану обіцянку. Чому ж Порох не апелював нині до того, що він уже перепросив за слова про “два тижні”?

Порошенко помітно більше збивався і заговорювався, ніж Зеленський. Власна обмовка по Фрейду про Ава(кова) замість Азарова помітно вибила Петра Олексійовича з колії. Пафос і нагнітання Порохом страху з плином часу дедалі більше скочувалися у виснажений надрив. Майже жодного разу Президент не вклався у таймінг запитань, через що навіть сильні його фрази-фінішери були змазані. Це все, звісно, наслідок перевтоми від жорсткої кампанії, але загалом це виглядало просто як недостатній рівень підготовки.

Зашквари Зе

Найбільший прокол Зеленського, звісно, у тому, що під час одного із запитань він назвав обізян з гранатами “повстанцями”. Якби не цей епізод, я певен, він би відвоював собі навіть частину проєвропейського електорату, оскільки у своїй промові назвав рух до Європи курсом цілої країни, а не програмою якогось окремого президента – це був просто правильний меседж.

Театральне падання на коліна – також радше прокол для Зеленського. По-перше, тут він почав заступати на територію пафосу, в якому Порошенко просто виглядає природніше. По-друге, Зеленський, імовірно, розраховував, що Порох розгубиться, та Президент зорієнтувався і став на коліно перед прапором і воїнами, які були в його команді підтримки.

Зворот-паразит “це правда”, манера вставляти якісь запитання не за регламентом і серія невчасних підморгувань/символів V і подібного під час виконання гімну – це радше дрібниці на тлі “повстанців” і тієї ж таки неясності програмних пунктів, однак, певен, що противники Зе будуть дуже насідати на ці стилістичні проблеми як на такі, що є мегапринциповими.

Те, що на аркуші Зеленського люди побачили напис “мои вопросы”, я взагалі зашкваром не вважаю. Усім, хто всерйоз вважає це катастрофою, щиро бажаю, щоб це була найбільша “проблема” з усіма нашими президентами.

По-перше, навіть досвідчені політики в розвинутих країнах часто беруть із собою аркуші із тезами промов або якимись деталями щодо своїх виступів.

По-друге, ніякої крамоли у написі “мои вопросы” нема. Під час кампанії людина працює з безліччю текстових документів і часом, просто щоб нічого не переплутати, доводиться нашвидкуруч дописувати на полях своєчасно невставлену назву файлу. Якби я був на місці Зе, гарантую, що напис був би ще й різнокольоровими ручками зроблений.

По-третє, на тому ж таки аркуші видно, що Зе структуровано дописував основні закиди Порошенка, тобто Зе працював із цим аркушем, а не втупую з нього зчитував написане кимсь іншим. І, якщо вчитатися у написане, то Зе на сцені не так вже і багато давив на заплановане протиставлення “злочинця майбутньому президенту”, тобто він орієнтувався по ситуації, що, на мою думку, говорить про нього як про промовця і політика, добре, а не погано.

 

---

Як показують обговорення у Facebook, ці дебати не змінили нічию думку, нічого не пояснили і не збавили градус дискусій. Однак, з іншого боку, вони продемонстрували нам двох кандидатів у цікавій, напруженій ситуації. Якби це шоу доповнювало, а не заміняло собою більш серйозний студійний формат, було би взагалі чудово.

Що ж до результату виборів, потрібно тверезо дивитися реальності в очі: Зе має більший рейтинг і з великою імовірністю переможе саме він, що означатиме, як говорилося в попередньому дописі, наростання Хаосу і новий переділ сфер впливу. При цьому, на Зеленського чекають великі випробування з парламентом, тому, яким би насправді фейком, ватніком, обгорткою, маріонеткою, малоросом і т. д. він не виявився, усім противникам Зеленського не слід спішити посипати голову попелом.