Одеська осінь

Уявити море восени мені завжди важко. Легко уявити море влітку – сонячні береги, товсті пляжники, рибалки на пірсах, серфінгісти на хвилях, молодь грає у волейбол, діти ліплять замок з піску, чайки горланять, ніби їх ріжуть, а письменник сидить у барі біля берега і споглядає хвилі. Нескладно уявити і море взимку: похмура поверхня води асфальтового кольору, непривітний вітер, береги пусті за винятком поодиноких романтиків і того-таки самотнього письменника у барі. А яке море восени? Невже дерева біля моря так само жовтіють і втрачають листя?

20190918_141453.jpg
Краєвид поблизу 12-ої станції Великого фонтану

Море восени чудове – воно ще не встигло до кінця охолонути, але людей у ньому вже мало, вода чиста настільки, що можна розгледіти дно з медузами і водоростями. І це саме та ситуація, коли дно хочеться побачити.

20190915_124011.jpg
Прапори у новому Грецькому парку

Приїхати до міста як турист і приїхати до родичів на відпочинок – це “двє бальшиє разніци”, як то кажуть в Одесі. Турист бачить якість послуг, з якими людина, що гостює у родичів, просто не стикається. За все своє життя я бував у Одесі разів 15, але тільки зараз – вперше приїхавши як турист і зупинившись в готелі, а не у моєї хрещеної – побачив цілі незвідані раніше для мене райони Фонтанської дороги. І побачив їх я у благодатний час – вони або нещодавно були приведені до ладу, або їх облаштовують нині.

20190914_173849.jpgПолірована перлина

Одеса активно розбудовується. У південній частині міста десятки будмайданчиків нових вілл, житлових комплексів і готелів. У центрі відкриваються нові кафе, облаштовано Грецький і Стамбульський парки, парк Шевченка вперше нагадує повноцінний парк, наведено лад на кількох центральних вулицях, створено двір з арт-простором.

Звісно, ще безліч історичних будівель потребують термінового і капітального ремонту, але я порівнюю те, що бачу нині, з тим, як все було в моєму дитинстві – наприкінці 90-их чи на початку 00-их. Тоді вся Одеса мені здавалася містом серед руїн: нібито пройшов землетрус, будинки потріскалися, балкони обвалилися і вулиці покривилися, але люди – хто вижив – просто знизали плечима і пішли далі варити кашу. Сьогодні Одеса дедалі більше подібна до західних курортів. І навіть посеред вересня місто повне туристів, зокрема й іноземців.

20190914_095244_HDR

Благословення Кримом і прокляття благодійників

Звісно, в усьому сказаному є щонайменше два “але”. По-перше, очевидно, що місто виграло від анексії Криму Росією – на півострові пусті пляжі, багато колишніх шанувальників Криму з-поміж дальших і ближчих альтернатив обрали ближчу – Одесу.

По-друге, у багатьох наново облаштованих локаціях висять таблички, що “цей пляж упорядковано за рахунок пожертв…” і далі згадується або фірма, або почесний громадянин міста, або іноземець, який колись тут мав родичів. І це ніби добре, але важко не перейматися, адже гроші благодійників мають тенденцію надаватися у обмеженій кількості на обмежений період часу – а що буде далі? Чи місто знайде кошти на підтримку усіх цих парків і променадів?

20190914_191354Спогади/спокій/сподівання

Моя подорож цього разу – вперше за 5 років – була багато в чому ностальгійною. Я пройшовся по старих місцях і раптом зрозумів, що центр міста можна обійти за годину, і аж дивно стало, як мені колись Одеса здавалася величезною. Контрасти нових ремонтів зі спогадами про старі руїни, звісно, додають прогулянкам оптимізму, але завжди у фоновому режимі залишаються образи тієї Одеси, яка мене страхала своїми моторошними графіті та загадковими тріщинами у асфальті. Для більшості Одеса асоціюється з гумором, а мені вона завжди видавалася якоюсь готичною. Це не чуже мені місто, хоча й досі я багатьох речей у ньому не розумію.

Звичайно, мені хочеться, щоби вона розвивалася – так само, як хочеться бачити розвиток і решти майже нерозкритих туристичних напрямків України. Бо кожен внутрішній турист – це зшивання країни. Кожен західний турист – це відкриття країни світу. А ще мені хай Одеса живе і процвітає бодай, щоби було місце, де посидіти в барі і поспостерігати за морськими хвилями та підступними чайками.

One thought on “Одеська осінь

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.