Краще пізно, ніж занадто пізно, чи не так? 🙂 Настав час попрощатися із цим буремним роком.
Вперше пишу свій традиційний річний звіт менше, ніж за добу до початку Нового Року. Відкрию “велику таємницю”: зазвичай ці звіти я починаю писати ще у листопаді, а в грудні радше редагую. Однак нині я все роблю в останню хвилину через цейтнот, який супроводжував мене більшу частину 2019-го.Read More »
Ледь встиг дійти до виставки творів Івана Марчука в останній день її роботи, але, на щастя, через великий інтерес громадськості її продовжено до 12 січня. Тому, хто ще не був, у вас вдосталь часу побачити усе на власні очі.
Те, що я тут використовую як ілюстрації – це (як на мій смак) одні з найцікавіших робіт Марчука, але, однозначно, фото на маленькому екрані не здатні передати всієї величі цих картин. До того ж, виставка складається із понад сотні творів, а тут я ділюся лише скромною дрібкою.Read More »
Ось і минули 12 місяців з моменту мого повернення до Києва. І я цілком легітимно можу сказати, що це були чи не найбуремніші 12 місяців мого дотеперішнього життя: ОСББ, нові проблеми з очима, дві виснажливі передвиборчі кампанії поспіль, процес працевлаштування у Мінфін (де нині чи не найжвавіший період за всю історію Незалежності), а ще пара не надто вдалих спроб запустити власні проекти, а також низка інших викликів, які напевно доведеться добивати вже у наступному році.
Але ні, я досі не шкодую, що повернувся (хай наші вітчизняні зрадофіли і мої особисті недоброзичливці кусають лікті!)Read More »
Дамітріанство 