Бути господарем у своєму домі

Home Sweet Home.jpg
Home BitterSweet Home

Мені не вдалося врятувати власних сусідів від них самих. Але мій досвід не унікальний. Спілкування з багатьма моїми знайомими, які якось торкалися теми ОСББ, показує, що в більшості навіть цілком легальних, навіть відносно невеликих, навіть дорогих будинків є купа абсолютно аналогічних до моєї ситуацій. Більшість людей стараються триматися подалі від будь-чого, що стосується ОСББ, бо це територія маразму.

Чому ж система організації ЖК-господарства працює так хріново? І як це виправити?

Людська тупість

Колись одна мудра фахівчиня з питань ОСББ сказала мені, що відчути себе господарем – це найтяжче. Вона мала рацію. Можна безкінечно копатися, чи це травма від совка, чи наш народ такий одвічно, але реально “разруха в головах”. За час участі в Правлінні ОСББ я мав багато нагод переконатися, що навіть проблемний статус будинку – це цілком стерпна і рішабельна ситуація. Але безвідповідальність, пасивність і неадекватність твоїх сусідів стоять на шляху вирішення значно простіших, навіть елементарних проблем.

Їм легше обдурити когось і продати свою квартиру, ніж раз на рік проголосувати за очевидно потрібні речі на Зборах. Їм легше вести щоденні нескінченні срачі у загальному чаті, постійно повторюючи одні і ті самі запитання і закиди, ніж прочитати пару разів на місяць новину, яку ти пишеш у всі можливі канали комунікації. Їм легше погрожувати тобі судом, ніж заплатити кількасот гривень за спожиті ними послуги.

У людей взагалі нема розуміння наслідків їхніх дій.

Нема розуміння, що всі послуги платні і їх просто перестануть надавати, якщо за них не платити. Нема розуміння, що Правління не має звідки дістати гроші, якщо люди вчасно не заплатять. Нема розуміння, що Правління працює на волонтерських засадах, а задачі перед ним стоять титанічні – за таких умов людина може вигоріти навіть якщо всі її будуть на руках носити, не кажучи вже про те, коли всі тобі замість здрасті погрожують. Нема розуміння, що від твоєї неучасті в голосуванні можуть постраждати ні в чому не винні люди.

Передовсім це проблема особистої культури відповідальності.

Перевиховання

Проблема нестачі певної культури може вирішуватися лише засобами освіти. Ці засоби потребують часу і масових зусиль. Іншими словами, наші реформатори реформу ЖКГ саботували вже тим, що не підготували до неї більшість людей, покладаючись, імовірно, на те, що люди якось самі підтягнуться за пасіонарною меншістю, яка сама в усьому здатна розібратися.

Якщо ОСББ має стати базовою, повсюдною формою організації будинку, тоді чому про це не має окремого шкільного курсу? Як завжди, про інфузорії, логарифми та страждання Бодлера ми вчимо, але як вести власний бізнес, комунікувати з людьми і порядкувати власним домом – ні.

Насправді тут ідеться про більше, ніж просто ознайомчу серію лекцій “Що таке ОСББ?”. Тут ідеться про привчання людей змалку, що світ – це своєрідна екосистема, де будь-яка дія або бездіяльність може нести серйозні наслідки для багатьох інших. Якщо у тебе дірява труба в квартирі – це не тільки твоя проблема, але і біда сусідів знизу. Якщо у тебе в квартирі таргани – це проблема щонайменше усіх сусідів по стояку. Якщо у тебе неадекватна дружина, яка цілими днями горланить, як недорізана свиня – це проблема для всіх. І так далі.

Звичайно, щоби пояснити ці елементарні істини, потрібні мінімум одне-два покоління. Це довго. Але перехід до ОСББ без такої промивки свідомості – безсенсовний. Це те саме, що змусити керувати комбайном людину, яка взагалі не має уявлення про будь-яку техніку: гарантовано будуть травми і велика частина врожаю зіпсується.

Оптимізація прийняття рішень

З іншого боку, законодавці могли би підійти інакше, простіше. Не ламати нашу культуру безвідповідальності та безпорадності, а ВРАХУВАТИ її.

Скажімо, якщо багатьом людям реально тупо пофігу, то хай би в голосуванні враховувалися голоси лише присутніх на зборах. Як у британському парламенті. Прийшли всього 20 людей – хай більшість із них і вирішує. Прийшли троє – значить двоє вирішують долю всіх, навіть якщо у будинку 1500 квартир.

Ну або взагалі обмежити врахування голосів лише тими, хто особисто проживає в будинку постійно. Скажімо, хто може представити за останні три місяці сплачені квитанції за комунальні послуги. Хто не має сплачених квитанцій – ми їх не знаємо, їхніх метрів у будинку ніколи не було! Ось тоді-то мешканці були би зацікавлені брати участь у Зборах і слідкувати за становищем будинку, а не чекали би, що Правління їх особисто відкопає на іншому кінці планети і вмовить підписати протокол.

Нині ж виходить, що це ніби Правлінню треба вмовити стонадцять безвідповідальних великовозрасних дебілів прийти і проголосувати: “Так, ми будемо платити за електрику”. Ніби є якась реальна альтернатива, яка дозволяє НЕ платити!

На виході маємо: платити треба, альтернатив нема, але люди не проголосували, ти не маєш права їм щось виставляти. Що це за маразм?

Реальні повноваження

Інша велика біда – це повноваження Правління. Воно в принципі всім все “винне”, але будь-які віддалено серйозні рішення приймаються тільки через голосування Загальних Зборів. Ніяких реальних інструментів впливу на мешканців саме Правління ОСББ не має. (Власне кажучи, це ще одна з причин мого нещодавнього виходу з Правління – я практично нічого не втрачаю).

Також не розумію смислу “статутів” ОСББ – будь-які норми, які ми приймаємо в статут, якщо вони суперечать тому чи іншому закону, можуть бути легко оскаржені, тому вносити їх в статут смислу нема. Якщо ж ми просто продублюємо в статуті і так наявні закони – в чому тоді смисл? Чи ці закони можна не виконувати, поки вони не в статуті? Абсурд.

Очевидно, що за будь-якою владою має бути контроль, мають бути противаги, але, наприклад, норма про те, що грошові питання мають схвалюватися Загальними Зборами та ще й двома третинами метражу – це відверта диверсія, саботаж, аварія, катастрофа і трагедія. Вода, опалення та електрика йдуть майже всім будинкам від монополістів, тому будь-які тарифні питання, пов’язані з монополістами (хоч як ви їх формально не дробіть на якісь там фірми-прокладки), все одно НІЯК не можуть бути змінені тупими циклічними обговореннями на Зборах.

То на біса Правління повинно такі речі виносити не те, що на голосування, а навіть на обговорення? Щоби якісь виживші з ума неакдевати мали місце, щоби проторохтіти цілий вечір?

І аналогічне запитання стосується усіх послуг, де нема реальної альтернативи. Ліфт нам готова обслуговувати одна-єдина контора в цій половині міста. Якийсь черговий критик приходять і починають доказувати, що десь там, за темним-темним лісом на іншому кінці Києва є якась казкова контора з веселками і крилатими поні, яка бере вдесятеро менше… от тільки коли просиш допомогти зв’язатися з цією конторою, виявляється, що у критика нема часу, і про ту контору взагалі то він від брата своєї невістки чув, і “взагалі це ви мені все должні лалалала”.

Не прощати борги боржникам нашим

Не менш катастрофічна катастрофа в плані повноважень – те, що не можна відключати боржників.

Як ми не намагалися вкласти у Статут планові відключення боржників кількома різними рішеннями на Зборах, це просто не відповідає законодавству, тому цього робити не можна, ситуація гранично безвихідна.

У нас принципових неплатників не так багато – 5-10 квартир і ще десь стільки ж “мертвих”, які просто взагалі ніколи нічого не платили від початку свого існування. Але це створює вдосталь проблем будинку і постійно змушує задумуватися всіх інших, нащо вони платять.

І знову ж таки, це проблема далеко не лише мого ОСББ. Це взагалі не проблема проблемних забудов – у них як раз ще є стимул платити, бо їх відключають з великою охотою. А от у деяких повноправних будинках боржники, знаючи, що їх не можуть відключити, натягують сотні тисяч боргів на одну квартиру. І от де потім Голова ОСББ має від імені будинку йти судитися? В наших судах, де боржник на зекономлені гроші просто купить собі суддю? Пффф… Брєд.

От вам і вся історія з підвищенням високих тарифів. А які вони можуть іще бути, якщо заборгованість в Україні – це норма, яка фактично заохочується? Вся країна постійно має платити за 10% виродків, які тупо не платять.

Постійна ротація

Про противаги. Щоби тримати Правління під контролем, має бути зобов’язання проводити щопівроку перевибори – і щоби в Правління обов’язково входив хоча би хтось один, хто в ньому не був впродовж останніх двох років. І щоби ОСББ автоматично ліквідовувалося, якщо ця норма не виконується. Це ускладнило би проведення будь-яких незаконних схем, збільшило би прозорість процесів, змусило би більшу кількість людей пройти через жорна управління будинком (зробило би їх відповідальнішими), змусило би зрозуміти, що ОСББ – це трясця ОБ’ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ, а не заміна ЖЕКу, та змусило би всіх вітатися одне з одним – люди би впізнавали своїх сусідів в обличчя.

Правильна комунікація від самого початку

Це вже відповідальність, яка лежить суто на Правлінні в ОСББ.

Від самого початку має бути встановлено максимально жорсткий режим комунікації. Ніяких загальних чатів! З першої зустрічі для співвласників мають бути встановлені залізне правило: “критикуєш – пропонуй“. Хочеш, щоби Правління щось зробило в будинку – для початку, потрудися чітко сформулювати проблему, допомагай по можливості і, щонайменше, будь готовий, що вирішення проблеми може коштувати ТВОЇХ грошей.

Люди повинні розуміти, що Збори ОСББ – це не місце, де можна відключити мозок і ляпати шизофазичний мрак безперестанку.


Законодавчі рамки щодо роботи ОСББ явно придумували люди, які на практиці ніколи не пробували керувати жодним подібним об’єднанням самі і наївно вірили, що всі люди в нашій країні дуже раціональні. Або, можливо, ці законодавці зумисне саботували реформу житлово-комунального господарства. Однозначно, багато всього, що стосується ОСББ, на законодавчому рівні має бути найрадикальнішим чином змінено.

Але проблема не тільки в наших недо-реформах. Перед усім нашим суспільством величезний шмат виховної роботи, який потребує як суттєвих стратегічних змін в освіті, так і щоденного правильного позиціонування в будь-якій коридорній розмові із сусідом по поверху. Ми повинні набути культури відповідальності. Там, де її нема, не слід дивуватися, чому нічого не працює і все розвалюється.

5 thoughts on “Бути господарем у своєму домі

  1. Треба поширити в мережі цей філософський трактат як рекомендацію для проблемних ОСББ

  2. “Ми повинні набути культури відповідальності.” не можу не погодитися. Мені згадуються еко-новини, які я переважно отримую з російських телеграм каналів. Норникель налажає, в Омску нема чим дихати, чи ще якамь фігня станеться, а офіційно заявляють до останнього, що все в нормі. Я впевнена, що у нас так само часто трапляється, просто до мене не доходять новини.
    Мені здається, що це ще залишки радянської культурної спадщини – “Після мене хоч потоп”

    • Приклад Норнікелю – це радше про безвідповідальність (і відверту брехню) з боку влади у конкретному випадку. Я ж говорю про постійну безвідповідальність усіх перед усіма. З одного боку, реформатори не думали про те, як працюватимуть закони в реальності, і так у нас дуже часто з багатьма реформами, реформи робляться суто косметично – рівно настільки, щоби можна було прозвітувати, що щось десь хтось трохи там поробив. Але, з іншого боку, і рядові жителі рядового будинку не думають, як має працювати їхнє ОСББ без грошей. Тобто тут біда не одностороння. Українці дуже заслуговують на свою владу, а влада дуже чітко відзеркалює свій народ і репродукує його найгірші практики на загальнонаціональному рівні.

      Чи це радянський спадок? І так, але і не тільки.

      У нас було хуторянство, кожен сидів у своїй хаті скраю, все, що було під ним, було його. Це такий примітивний, зародковий капіталізм, але він був зрозумілим. Була мотивація розвивати своє, бо від цього розвитку залежали твій комфорт і виживання. Коли ж усе стало комуністичне, “общє”, ця мотивація зникла. Зв’язок між твоїми послідовними зусиллями і твоїм добробутом обірвався на ідеологічному рівні. Замість того в мозок заселився патерналізм: у тебе нема більше відносин із іншими учасниками ринку чи навіть власним майном, у тебе є тільки відносини із державою. Держава обіщала, держава должна. Це по-своєму легший спосіб мислення, тому від нього повернутися до того, де треба мати відносини із людьми і майном, складно.

      Але є також історично глибша причина безвідповідальності: у нас дуже довго не було історичного відчуття нічого спільного, оскільки не було держави, спільної справи, реального місцевого самоврядування навіть. У нас держава багато століть існувала суто у вигляді окупаційної/маріонеткової влади якоїсь із держав-сусідів. Відтак усе “общє” – це не просто нічиє, це “государственне” – тобто, по факту, вороже, адже держава, як ми звикли, завжди окупаційна, чужа.

      До того ж, ці окупації можуть іще й відносно часто мінятися, принаймні в певних регіонах. І тоді у тебе взагалі нема жодних причин виявляти відповідальне мислення, навіть суто зі страху покарання: бо завтра той, хто сьогодні тебе може покарати, висітиме в петлі.

      З цієї, глибинно несвідомої, точки зору, урвати і втекти – це єдино логічна стратегія поведінки.

  3. Цілком згідна з твердженням, що влада ж віддзеркаленням народу. І той же Норнікель віддзеркалює як мислить народ.

    Цікава твоя теорія походження безвідповідальності у нас

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.