Mr. Selfridge: сага про підприємця

Початок ХХ століття – початок нової ери шопінгу, яку в Лондон приносить американський бізнесмен Гаррі Селфрідж. Серіал “Містер Селфрідж” розповідає про становлення цього (не завжди розсудливого) підприємця, про драматичні долі його працівників та про появу речей, які ми з вами за ціле століття звикли сприймати в сучасних магазинах як даність.

Від казочки до трагедії

“Містер Селфрідж” починається як щось середнє між сімейною різдвяною феєрією про чарівний магазин та російською приторною псевдобрєжнівщиною про щасливих робітників на заводі з атєчєскім директором. Однак поволі сюжет стає дедалі похмурішим, драматичнішим і навіть подекуди трагедійним. Якщо спочатку проблематика – на рівні пліток між консультантами у відділі аксесуарів, то згодом серіал занурюється у теми війни, ПТСР, корупції, невиліковних хвороб, зв’язків із мафією, продажної преси, фінансових махінацій та численних особистих провалів героїв серіалу. І далеко не всі ці проблеми закінчуються добре.

MrS Soldiers.jpg
Тема військових, які повернулися з війни, але не змогли повернутися до нормального життя, – одна із соціальних проблем, які показані в серіалі

Попри згадані негаразди, більшість персонажів по ходу історії помітно розвиваються. Не просто змінюються, а справді психологічно дорослішають, справляються зі своїми слабкостями, долають або пристосовуються до великих скрут. Навіть персонажі, які спершу відверто дратують чи виглядають жалюгідними, з часом стають своєрідними стовпами спільноти магазину Селфріджа. І саме тому за ними цікаво спостерігати і їм легко співпереживати. Скажімо, дьорганий безробітний молодик перетворюється за пару сезонів на впевненого в собі героя війни, який сам починає вправляти мізки своїм трохи розгубленим друзям. Подібні персонажі надихають і в реальному житті працювати над собою.

 Хтось вчиться на помилках, а хтось ні

Винятком, який, якщо і дорослішає, то дуже повільно, є сам Гаррі Селфрідж, головний герой. У кожному сезоні на його шляху постають складні, часто небезпечні суперники. Але чи не половина всіх проблем Гаррі – це наслідки його власних (здебільшого тупих) помилок. Навіть якщо говорити про тих таки суперників – багатьох конфліктів Селфрідж уник би, якби був на 2% далекогляднішим і на 5% розсудливішим. Пару разів головний герой навіть викликає легку відразу, кілька разів його рішення важко зрозуміти. Проте в сухому залишку він харизматичний та розкаяний і викликає симпатію та співчуття, а не осуд.

MrS Ball
Селфрідж багато п’є, грає в карти і тусується із дівчатами, які хочуть викачати з нього багато грошей.

В сучасних серіалах неоднозначні головні герої популярні, як ніколи раніше. Однак здебільшого вони є неоднозначними тому, що мають серйозні проблеми із законом та/або власною психікою. Селфріджу натомість вдається бути неоднозначним без криміналу та психічних розладів – суто за рахунок помірної частки дурості, особливо коли йдеться про азартні ігри, алкоголь, стосунки з жінками, швидкі машини… в принципі, коли йдеться про будь-що.

Історія і продажі

Кожні кілька серій доля зводить Селфріджа з видатними людьми, яких він неодмінно намагається затягнути у свій магазин, як живу замануху для клієнтів: першовідкривачі і письменники, модельєри і режисери. Для глядача вони важливі не так своєю епізодчиною участю в сюжеті, скільки тим, що показують, яким є світ поза межами магазину Селфріджа в описаний історичний період.

MrS Ballet.jpg
Гості Селфріджа яскраві та різноманітні.

Тлом у серіалі виступає розвиток мережевих магазинів як явища. Впродовж перших сезонів Селфрідж і його працівники створюють шопінг у його більш-менш сучасному вигляді. Акції та знижки, акцент на рекламі та сезонних промо-заходах, благодійні кампанії для біженців, детальні картотеки на співробітників, асоціювання магазину із сучасними (зокрема феміністичними) цінностями, банальна змога помацати/спробувати товар перед тим, як його купувати. Для нас нині це все видається стандартними елементами будь-якого великого продавця. Однак серіал показує, що свого часу ці речі були революційними, інноваційними, а для декого навіть неприйнятними.

MrS Mae.jpeg
Леді Мей проходить довгий шлях від клієнта до виробника.

На певному етапі Селфріджа намагаються підкосити за допомогою профспілки, яка під’юджує робітників магазину до страйку, але раптом виявляється, що більшість вимог, які профспілка пропонує висувати, уже задоволені – включно з медичними оглядами. Лівацька революція в межах конкретного підприємства помирає у зародку, оскільки Селфрідж все ж таки є відповідальним підприємцем і турботливим (якщо і не завжди уважним) начальником. Звісно, важко повірити, що все було в магазинах Селфріджа завжди настільки добре із точки зору найманого працівника, втім, з іншого боку, серіал в цілому не залишає враження реклами мережі “Селфрідж”.

Вічно молоді і вічно невчасні

Головна проблема серіалу, через яку його мені було іноді важко дивитися – це часовий період, який охоплюють чотири сезони. Між сезонами ви побачите стрибки у 5 і більше років. Але при цьому герої здебільшого виглядають так само, як і на початку. Лише в окремих випадках спостерігаються украй непевні спроби їх штучно зістарити. До цього можна призвичаїтися, але це все одно виглядає дивно.

MrS Car.jpg

Інша слабкість серіалу – в частому повторі одного нав’язливого прийому. Якась парочка, яка приховує свої відносини, цілується у кімнаті, і тут само (дуже невчасно) хтось туди заходить, стає свідком і створює всім проблеми чи принаймні чимале відчуття конфузу. На 4-ий раз це виглядає вже просто смішно і схоже на якесь самоглузування сценаристів. Я би не сказав, що це суттєво руйнує враження, але, як і відсутність видимого старіння, здешевлює в цілому добротно знятий серіал.


“Містер Селфрідж” позбавлений фантастичних елементів, містить украй небагато екшну, а тутешня драма рідко виглядає роздутою чи надуманою. Але при цьому я із задоволенням переглянув усі чотири сезони, адже цей серіал постійно передає відчуття гострої кризи, якою є бізнес, особливо коли він переплітається із суто людськими непорозуміннями, власними пороками та особистими образами.

З іншого боку, серіал сповнений вінтажного фльору першої половини ХХ століття, чим нагадує детективні історії про Пуаро та міс Марпл. Бізнес – це ризики і можливості, але століття тому темпоритм життя навіть для авантюрних підприємців-новаторів все ж таки був повільнішим, тому перегляд “Містера Селфріджа” розслабляє і сприяє ескапізму краще за більшість того, що виходило на великих і малих екранах впродовж останнього десятиліття.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.