Перепалка з хамом

Кажуть “не сперечайся з дурнем, бо він опустить тебе до свого рівня, а там переможе за рахунок досвіду”. Але якщо ти змагаєшся за посаду президента і тобі треба взяти участь в дебатах, дотриматися цієї поради може бути складно.

Словесний півторагодинний клінч Дональда Трампа з Джо Байденом спричинив у мене відвертий сум. Здається, що на минулорічних стадіонних дебатах Пороха і Зеленського було якось більше дискусії по суті. Та що там, навіть дебати того ж таки Трампа з Хіларі Клінтон у 2016-му були якісь… адекватніші. Трамп тоді так само невнятно відповідав на запитання, так само хвалився собою і своїми перебільшеними/вигаданими успіхами, він так само швидко переходив із заданої теми до агресивної і часом абсурдної критики на адресу опонента, і в розмові з Байденом він так само, як і в розмові з Клінтон опускався до обговорення відносин свого опонента/опонентки із їхніми сім’ями. Але принаймні Трамп давав Клінтон трохи часу, щоб висловитися!

Дебазари

2020-ий рік гірший. Було всього три чи чотири запитання, на які Трамп майже дозволив Байдену договорити до кінця. В усіх решті випадків це було одночасне говоріння з опонентом і ведучим. Звісно, політики під час дискусій часто перебивають одне одного, але коли це 80-90% усього ефірного часу, це просто дикий шум.

Ведучий відчайдушно намагався змусити Трампа хоча би трохи робити вигляд, що він дотримується регламенту, але розмова дедалі більше нагадувала сварку на базарі з якимсь бикуватим, бидлуватим і може трохи підбухнувшим хамом. Не те, що це щось неочікуване, але справді сумно дивитися, як дебати на виборах лідера найпотужнішої країни світу перетворюються на тупий базар.

Байден буквально за 15-20 хвилин дебатів прийняв ці правила гри і замість того, щоби пробувати підсміюватися над Трампом, став його так само посилати (“Will you shut up already?”) і перебивати. Не те, що на постійне ляпання язиком є багато хороших варіантів протидії, але уподібнення Байдена до цієї максимально неконструктивної форми розмови – це просто сумно.

Сварка стариганів

Байден в цілому виглядав якимсь виснаженим. Часом навіть було страшно, що він не зможе закінчити фразу і забуде, з чого почав. Зрозуміло, що Байден уже немолодий (77 років), але на тлі покійного Джона МакКейна, який навіть у останні роки життя (80+ років) міг задати жару, чи на тлі вічно живого соціалюги Берні Сандерса (79 років), чи навіть того ж таки нестримного і нестерпного Трампа (74 роки), Байден видається найменш енергійним. Хіларі чотири роки тому, попри всю свою нездатність показувати щирі людські емоції, виглядала таки краще.

Tonight's debate – pic.twitter.com/0MO1uL0x4S

— Jack (@J_Holliss) September 29, 2020

Зараз у мережі жартують, що ці дебати – суперечка двох старих чоловіків. Очевидно, що зробив з дебатів суперечку Трамп, але так само очевидно, що “пенсійності” їй додав Байден. Прикро, що демократам так і не вдалося знайти якусь популярну і достатньо компромісну кандидатуру, яка могла би на риторичному полі бою дати достойну відсіч Трампу.

Два світи

Звісно, Америка нині настільки поляризована, що якісний чи провальний виступ на дебатах, не кажучи вже про якусь політичну програму, навряд чи щось змінить. Навіть манера говоріння двох кандидатів настільки відмінна стилістично, що якби вони виступали з однаковими твердженнями і однаковими обіцянками, напевно розкололи би аудиторію. Якщо ж додати всю накрученість на тлі Black Lives Matter, QAnon, комуни в Сіетлі, коронавірусу і глобального потепління, то тут уже всі, хто міг розділитися, уже розділилися на табір “будь-хто, аби не Трамп” і “Трамп – наш захисник”.

Дебати наступного тижня між кандидатами у віце-президенти Майком Пенсом і Камалою Харріс, напевно будуть відносно цивілізованими, але вони протиставляють одне одному настільки ідеологічно різних опонентів, що прихильники Пенса навряд чи будуть розуміти, про що говорить Харріс, і навпаки.