2020

“З ким рік зустрінеш…”

Перша гостя на порозі мого дому в 2020-му прибула в костюмі Піщаної Виразки. Це був справді хороший костюм за мотивами гри “Мор. Утопія”. Але хто ж міг подумати, що цей візит буде пророчим?

Рік тому я казав, що “2019-ий був роком потрясінь і бур“. І тому я бажав, щоб 2020-ий був “добрішим до всіх нас“. Знову ж таки, не хочеться бути забобонним, але про всяк випадок цього разу я уникну побажань щодо прийдешнього року.

Річ навіть не в тому, що 2020-ий виявився тяжчим, але це явно не був добрий рік. Як на мене, щодо нього найкращим епітетом буде слово “дурнуватий“. І в багатьох випадках це навіть не через коронавірус… Окей, часто це було опосередковано через коронавірус.

Алгоритми мене не знають

Вдогонку до мого конспекту-рецензії на книгу Харарі, ще трошки критики технологічного євангелізму.

Харарі зазначає, що алгоритми знають нас нібито уже подекуди краще за нас самих. Можливо, колись так і буде, але точно до цього стану ще далеко.

Скажімо, що робити з цією дурацькою темою, коли ти зайшов на сайт, купив книжку, а потім тобі реклама цієї книжки показується ще три тижні – коли навіть ця книжка вже давно тобі прийшла доставкою? Так, звісно, можна просто клікнути “вже придбано” і реклама зупиниться, але як на мене, це чітка демонстрація того, що алгоритм сам по собі не враховує і не знає, що товар уже придбано чи що, можливо, людина почитала опис і передумала взагалі собі той товар брати, чи що може взагалі при наборі слова у пошуковику вискочило, як це часто буває на незручних малюсіньких екранчиках смартфонів, зовсім щось не те, що спочатку людина хотіла знайти.

Але є іще значно глибша проблема…

Повільність і всі її друзі

Нещодавно я відкрив просту істину про себе самого: я тормоз. Черепаха. Слимак. Слоупок. І сам факт, що я так довго йшов до цього усвідомлення – лише додаткове смішне підтвердження тому, що я гальмую по жизні. І ні, це не сесія самобичування, це констатація факту, з якого випливає кілька інших важливих знахідок. Повільність значною мірою визначає мої зацікавлення, цінності і професійні схильності.

Звісно, моя повільність робить мене дуже неадекватним сьогоденню, адже світ нині поведений на швидкості, “мультизадачності” (її не існує, це брехня) та великих обсягах споживання і виробництва. І мені також доводиться грати за цими правилами. Моя повільність противиться і спрямовує у протилежний бік: чим би я не займався, мене завжди цікавить стратегічний вимір цього заняття, довготривалість його ефекту і питання sustainability (сталості). На диво, за певних обставин це стає корисним.

Homo Deus

На початку може здатися, що Харарі – один з тих екзальтованих авторів, які безмежно захоплені і засліплені здобутками людства. Харарі говорить, що ми побороли голод, хвороби і війну. Можливо, у коронавірусному і напруженому 2020-му так не здається, але суто статистично Харарі правий.