Вигадування теорій змови, яке часто називають конспірологією, – цілком природна, притаманна людству річ. Але природна – не означає, що хороша. Пам’ятайте, помирати через анафілактичний шок, бо у вашого тіла пішла надмірна алергічна реакція – теж цілком природно – і погано, і тупо.
Ми біологічно налаштовані так, щоби шукати взаємозв’язок між різними елементами того, що ми спостерігаємо довкола себе. І коли мозку немає чим зайнятися, він починає шукати взаємозв’язки там, де їх уже може і не бути: ми намагаємося розгледіти якусь логіку у візерунках килиму на стіні, вирахувати імовірність випадання певного числа в лотереї або ж придумуємо теорію змови.
Це окей – поки воно суто в нашій голові і ми оці непрохані потуги мозку не перетворюємо на основу для власних політичних рішень і суджень про суспільство.
“Кому вигідно?”
Зазвичай, весь “аналітичний інструментар” конспіролога зводиться до запитання “Кому вигідно?”. Це псевдоінтелектуальна вправа, яку полюбляють диванні експерти, відносно обізнані з тим, що відбувається у світі.
“Коронавірус придумав Біл Гейтс, щоби чіпувати людей через вакцину!“
…І все, далі вибудовується наскільки завгодно довгий ланцюг наскільки завгодно маловірогідних припущень, які “пояснять”, яким саме чином все це працює. Те, що це лише припущення, яке не має доказів, окрім суто теоретичної вигоди, дуже швидко забувають. Усі контраргументи оминаються як маніпуляції. Якщо конспірологу нагадати, що сам Біл Гейтс впродовж десяти років застерігав про необхідність розвитку медичної інфраструктури задля захисту від пандемій, найімовірніше, вам скажуть, що це просто була “частина його хитрого плану”.
Якщо ви самі себе ловите на таких думках чи спостерігаєте їх у інших, пам’ятайте, що зв’язок між явищами не завжди є зв’язком причини і наслідку. Скажімо, зростання кількості спожитого морозива може збігатися в часі зі зростанням кількості смертей на воді. Підозріло, чи не так? Напевно, продавці морозива топлять людей! А нащо? А бо вони всі належать до секти, яка вірить в Ктулху!!! АаАаА!!! Ось вам готова теорія змови. Але, насправді, це маячня. Просто влітку люди набагато частіше їдять морозиво, бо жарко, і частіше плавають в басейнах/водоймах, а відтак і частіше тонуть. І, зауважте, їдуни морозива і потопельники можуть жити в різних країнах, відпочивати на різних пляжах і взагалі не знати одне одного!
Запитання “Кому вигідно?” – це просто недостатній інструмент. Вигідність чогось комусь – це мотив, але НЕ доказ. Мотив як такий НЕ означає, що бенефіціар є організатором, замовником, спонсором чи взагалі будь-як причетний до процесу. Скажімо, вам вигідно, щоби біля вашого будинку був зручний супермаркет, але якщо такий супермаркет є, це ж зовсім не означає, що ви самі його відкрили чи якось сприяли його відкриттю.
Також слід постійно пам’ятати і нагадувати іншим, що всяке припущення залишається лише припущенням, поки йому нема перевірених доказів. На цій ідеї базуються наука, правосуддя і (якісна) журналістика. В цих сферах усе нібито “очевидне” потребує доказів і пояснень. І хоча цей підхід іноді теж доводять до абсурду, але якщо ми його в цілому відкидаємо, то ми повинні відмовитися тоді і від науки з усіма її благами, і від сподівань на правосуддя, і від якісної журналістики. Чи хочете ви жити в такому світі?
Якщо ж є кілька версій пояснення однієї і тієї ж події і ми не можемо перевірити на 100%, яка з них правильна, пам’ятайте про принцип “Лезо Окама“. Згідно з цим принципом, найпростіші пояснення найчастіше виявляються правдою. Якщо в хаті перевернуті вазони, а посеред кімнати сидить винуватий собака, то більш імовірно, що це собака наробив бардак, поки грався, аніж те, що супершпигуни ЦРУ шукали у вашій хаті таємні документи, встановили жучки і спробували відволікти вашу увагу перевернутими вазонами.
“Десь чув…”
З псевдоінтелектуалами трохи розібралися. Однак не вони є найбільшою категорією конспірологів. Більшість людей, все ж таки, нечасто копаються в тому, кому вигідна та чи інша ситуація. Теорії змови серед ширшої аудиторії набувають популярності за допомогою інакшого механізму. Назвемо його “залежані чутки“.
“Та всі ж говорять, що це масони зробили!” або “Десь я в Інтернеті прочитав, що тут не все так однозначно” – це типові фрази конспірологів, які наїлися сумнівних чуток якийсь час тому. Імовірно, вони навіть спершу поставилися скептично до нісенітниці, яку прочитали/почули. Втім нісенітниця відклалася в пам’яті, “перебродила” там і переповзла у категорію “загальних знань” – усієї тієї інформації, яку людина колись сприйняла.
На мою думку, це значно тяжча форма конспірології, бо її носії взагалі не схильні запарюватися придумуванням хоча би якихось пояснень своїх переконань. Раніше я би сказав, що це особливо поширена біда серед старших поколінь, але останні кілька флеш-мобів у Фейсбуці показали, що і молоді люди є вразиливими для такого типу “само собой разумєющіхся” вигадок.
Звісно, тут потрібно вчити людину основ інформаційної гігієни:
- Задайте уточнювальні запитання: Ти можеш пригадати, в чому була суть тексту? Ти певен, що ти все правильно пам’ятаєш? Хто зробив це дослідження? Ти певен, що ти можеш їм вірити? На будь-яку неточність має слідувати “ляпас”: Як не певен, хто то був, то чого ти посилаєшся на них?
- Поясніть, що не все, що пишуть – правда (тут можна звернутися до інформаційних фільтрів). Особливо якщо йдеться про представників старшого покоління, за можливості, покажіть їм, що самі можете опублікувати в соцмережах текст із якимись навіженими нісенітницями, вигаданими тупо на ходу.
“Це все всемогутні Вони!”
Ми поговорили про конспірологів-одинаків і конспірологів у загальній масі населення. Тепер же поговоримо про конспірологів, які мають якусь більш-менш усталену секту. Вони вірять у теорії змови тому, що у них є віра у всесильність зла.
У таких конспірологів багато спільного із хворими на позитивне мислення. І конспірологи, і позитивно мислячі надто оптимістичні та наївні. Позитивно мислячі вважають, що всі проблеми можна вирішити просто постійно радіючи. Конспірологи вважають, що всі чи більшість проблем суспільства спричинені якоюсь кількісно обмеженою групою поганих людей, які усім керують. Тобто, теоретично, всі проблеми можна було би вирішити просто знищивши цю групу.
Ех, якби ж то!
Повірити в існування такої всесильної змови може лише людина, яка ніколи сама не пробувала нічим керувати, тому, на моє переконання, найкращий засіб для пояснення чогось таким конспірологам – це навантажити їх якоюсь відповідальною роботою, бажано такою, що вимагала би координації з кількома іншими людьми. Перші кілька обломів швидко їм покажуть правду про це життя, природу людей і їхню вкрай сумнівну здатність до кооперації (а змова є видом кооперації).
Підіть організуйте зі своїми друзями акцію/толоку чи навіть просто зустріч на 10 осіб і ви побачите, як важко домовлятися з людьми, навіть якщо від них очікується виконання цілком легальної нескладної роботи, яка в їхніх же інтересах. Після цієї акції подумайте, наскільки складніше було би координувати взаємодію не 10, а багатьох десятків мільйонів осіб на багатьох різних рівнях у багатьох різних країнах.
Іншими словами, якщо справді десь якась група змовників керує цілим світом, і їм це успішно вдається, повірте, вони абсолютно заслужили на таку владу. Із того, що я бачив на рівні законодавчої та (особливо) виконавчої влади в Україні, у мене лишилося стійке враження, що принаймні в нашій країні ніхто не керує нічим і не може скласти тижневий план для самого себе, не те, що втілити в життя вселенську змову.
Отже, якщо дуже коротко, то конспірологія – це щось типу вродженого рефлексу людського сприйняття. І політики, які будують свою платформу на теоріях змови, просто користаються з вашої нездатності цим рефлексом керувати. Як і багато інших тваринних рефлексів, він не є чимсь абсолютно поганим сам по собі, але в сучасному складному світі він дуже часто проявляється несвоєчасно. Це як гнів чи страх – за певних обставин вони рятують наше життя, але в 90% ситуацій сучасності вони шкодять і їх потрібно тримати під контролем.
Як здобути цей контроль? Як його подарувати іншій людині? Розвиваючи критичне мислення, дозволяючи собі розкіш сумніву в усталених, але нічим не підкріплених речах, задаючи собі запитання “А чи справді це так?”. Але також здобуваючи життєвий досвід, і зокрема, досвід командної та управлінської роботи.
Коли ніщо інше не допомагає, задайте людині, яка вірить в теорію змови, запитання, кому вигідно, щоб вона вірила в те, у що вона вірить.
Дамітріанство 
Дуже дякую за гарну статтю, Дмитро! Не пригадую чи колись читала повноцінні статті на цю тему, але твоя потішна і написана просто.
“в нашій країні ніхто не керує нічим і не може скласти тижневий план для самого себе, не те, що втілити в життя вселенську змову.” – ця фраза мене особливо розмішила. Хоча, з іншої сторони, це сумно.
“задайте людині, яка вірить в теорію змови, запитання, кому вигідно, щоб вона вірила в те, у що вона вірить.” – а це буду мати на увазі, коли розмовлятиму з людьми, які вірять у змови
Але з наєш, таки тут не все однозначно. Наприклад нещодавно сперечалася з людиною про 5дж. Намагалася довести, що це безпечно, приводила посилання на різні статті. І хоча, та людина не змогла дати жодного конкретного посилання крім “це кожен вчитель фізики знає” і “не буду я зараз вам пояснювати всю університетську програму” а ще “це пише у підручниках”. Але у нього також був аргумент, що оправдання 5дж вигідно мобільним провайдерам. Він навіть повірив у мій жарт, що я працюю на них. Тут же ж спрацьовує твоя логіка – мобільним операторам вигідно, щоб люди вірили, що це безпечно. Тобто, людина мені ж може задати таке ж чаме зустрічне питання – кому вигідно, щоб я у це вірила.
Чи я щось не так розумію?
Щодо конкретного питання “кому вигідно, щоб ти вірила в це” – це радше як остання, трохи відчайдушна спроба достукатися, особливо коли людина сама постійно апелює до того “кому вигідно” те і “кому вигідно” се. Цей мій фінальний контраргумент – спроба “закоротити” когнітивну систему конспіролога, якщо чесний діалог не виходить. І звісно, абсолютно не факт, що це спрацює. Дуже імовірно, що ні, адже конспірологи часто геть ірраціональні і відкидають концепцію внутрішньої несуперечливості. Пряму суперечність двох власних вірувань вони переносять легше, ніж я здатен перенести погану комбінацію кольорів у власному одязі.
Зрештою, якби я знав гарантовано дієві контраргументи, то напевно, був би уже президентом країни.
Однак в цьому дописі я намагаюся послідовно відповісти на запитання “А що тут в принципі можна зробити?”. Можна спробувати розібратися у віруваннях конспіролога – мені і таке доводилося робити і я навіть частково переконував людину. Бувало коли допомагали просто кілька простих запитань. Бувало, коли моїх знайомих конспірологів переконувало саме життя. Але безперечно, вдосталь є і таких, кого не переконує ніщо. Є “невиліковні” випадки. Я лише закликаю не таврувати усіх однаково і допоки людина не доведе протилежне, розцінювати її хиби як такі, що іще можна виправити.