Мало який відпочинок я люблю більше, ніж коли хтось із моїх друзів везе мене на машині світ за очі по заміських дорогах. Машина – це велика сумка, в яку можна покласти все необхідне, більшість можливих покупок і не носити в руках по місту величезні пакети/рюкзаки. Машина в Україні, як показує досвід моїх подорожей, – це не стільки навіть про комфорт поїздок, скільки про можливість певні поїздки в принципі здійснити, адже громадського транспорту часто просто немає там і тоді, де і коли він потрібен. Ну і звісно, за нинішніх умов, мати дітей і не мати машини – це складно.
Однак я лишаюся людиною без авто. Більше того, з часом я знаходжу дедалі більше причин авто не мати.
Перша і найбільш побутова причина – час.
Так, машина нібито повинна робити свого власника швидшим, але скільки ж я разів чув від автомобілістів усіх можливих вікових груп, що мати машину – це як мати ще одну родину. Відверто кажучи, я не з усім більш базовим, що є в моєму житті, нормально справляюся. Як видно з частоти моїх дописів, поза роботою і побутовими справами я встигаю зовсім небагато. Тому дуже сумніваюся, чи доцільно заводити мені іще одне хобі, яке потребуватиме вивчення, догляду і ремонтів, хай навіть це хобі означатиме в певних ситуаціях швидке переміщення.
І ось тут починається друга проблема: а чи переміщення справді буде швидким?
Їжджу я, все ж таки, переважно в межах Києва. Київ забудовують абсолютно хаотично, особливо в центрі. Висотки споруджуються без жодної мінімальної оглядки на те, чи вдосталь місця, щоби запаркуватися, і чи можна буде вранці виїхати з того ЖК хоч кудись. Нерідко людина на машині їде довше, ніж на метро. У період, коли я працював у Верховній Раді, мене неодноразово підвозили на службовому авто, і не завжди це було в години пік, але майже в усіх випадках дорога на авто виходила на 10-15 хвилин довшою, ніж якби я йшов пішки від мого дому до метро, їхав на “Хрещатик” і потім знову пішки йшов до Ради. Якщо додати до цього ще й час на пошуки вільного паркомісця в центрі вранці, то дорога на роботу могла би для мене різко вирости з 50 хвилин до півтори години чи навіть більше. Тобто сумарно вийшла би мінус година часу щодня. І це не година додаткового медитативного сидіння у вагоні чи прогулянки через парк. Це була би година напруженого слідкування за психами, які тебе оточують у транспортному потоці.
Очікувано, причина №3 – безпека.
За статистикою, в Україні на дорогах гинуть близько 1500 людей щороку. Це приблизно як за перший рік війни на Донбасі під час активних воєнних дій. У нас на дорогах срана ВІЙНА! І ми її усі колективно програємо. Всі чомусь кажуть, що не можна легалізовувати вогнепальну зброю, бо українці одне одного нібито постріляють, але ніхто навіть не задумується, що ми вже всі одне одного давно чавимо тачками, як в якому-небудь GTA. Безкарність водіїв тільки заохочує бути на дорозі іще безвідповідальнішим. Ті, хто навіть сів у тюрму за п’яне водіння, що призвело до чиєїсь смерті, потім виходить, знову обдовбується і знову когось убиває. А якщо це ще якийсь мажор чи мажорка чи суддя чи прокурор, то там і тюрми не буде – їдь собі, намотуй усіх на колеса далі! Із салонів машин моїх друзів і таксі я також надивився на те, як у нас водять. Бути пішоходом страшно, але на машині в потоці больних психів не набагато краще, коли деганський гідрокарбонат вилітає на своїй тачілі тобі назустріч на зустрічну. Ще колись я був свідком ДТП, спричиненої тим, що посеред вихідного дня в самому центрі столиці якийсь урод вижимав усі 100 – і впилявся в машину, яка мирно виїжджала з бокової вулиці. Наші люди абсолютно не мають відчуття простору, не відчувають габарити і швидкість власних авто. Часом здається, що багато людей тупо в якомусь анабіозі рухаються: “А? Что? Какая дорога? Где? Ой, тут кто-то есть?!”. За цих умов, задля безпеки треба купувати щонайменше Hummer чи подібну машину.
І ось перша причина, пов’язана з грошима – це мита.
Так, я розумію, що “євробляхери” вчиняють неправильно, коли ввозять нерозмитнені авто. Це і ухиляння від податків, і від закону у випадку правопорушень, і шкода природі. Але я також цілком розумію, що машини за схемою “євроблях” (чи “брухту” з США) почали ввозити у відповідь на захмарні мита, з яких не видно, щоби щось ішло на (адекватні) ремонти доріг. “Велике будівництво” Зеленського, звісно, не в щьот, бо воно відбувається за рахунок ковідного фонду оце лише зараз, а розмитнення авто по вартості самого авто і поверхня Місяця замість доріг – ця історія з нами вже роки і роки. Як наслідок, враження, що мита – суто для того, щоби “чернь” і надалі сприймала автомобіль як символ статусу, престижу, пафосу і елітності, а не як засіб пересування. Отже, мене душить жаба платити податки не ясно на чий кокаїн та понти, але я і не хочу ухилятися від сплати податків, як жлоб. Тому, поки Україна не надає легкої змоги уникнути обох цих сценаріїв при купівлі авто, мені авто купувати просто неприємно.
Наступна причина також про гроші, але водночас – про принципи.
Від кількох друзів, які отримували права, чув історії про те, як на екзаменах їм натякали, а часом і вимагали від них хабар. Тобто це не завжди була опція “порішати без напрягу”, часом це була додаткова вимога до людини, яка абсолютно нормально навчилася водити. В одному випадку ціна питання була щось в районі 500 грн, сума доволі скромна. Але я принципово прагну уникнути давання будь-кому будь-яких хабарів. І я не хочу уникати хабарів за допомогою розведення скандалів і “публічного розголосу” – бо для мене як для комунікаційника це теж робота і теж, по суті, витрата МОЇХ ресурсів, які я нікому не винен. У вас мала зарплата? Хочете більше грошей? Підвищуйте плату за курси офіційно і обґрунтовано… або міняйте роботу.
В дитинстві мені хотілося мати швидке авто і ганяти на ньому десь в глушині. Я розумів, що це потребуватиме грошей і навиків. Але от я виріс і реальність зовсім інша. Авто – це не про швидкість на красивих трасах, а про нервове смикання в пробці по пару метрів за хвилину. І гроші витрачаються не тільки на саму машину. І витрачатися можуть не тільки гроші.
Можливо, років за 15, якщо в Україні посилять покарання за неадекватне водіння і послаблять обкладання митами, якщо в Києві з’явиться самоврядування, яке хоч трохи пом’якшить транспортний крах міста, якщо машини з автопілотом стануть широко розповсюдженими, я придбаю собі одну із них і буду насолоджуватися краєвидами з вікна свого пасажирського місця. Але до того часу – напевно, краще без авто.
Дамітріанство 
Таким чином, ідучи від протилежного, можна навести такі аргументи, чому машина потрібна:
1. Якщо є діти.
2. Якщо треба багато їздити по країні, а особливо по тих місцям, які або не покриті громадським транспортом, або ж якщо треба робити у гром.транспорті декілька пересадок, і він як душогубка.
3. Якщо живеш за містом і, принаймні, машина треба, щоб доїхати до метро. Звісно, якщо живеш в самому Києві недалеко від метро, і їздиш переважно по місту і без дітей – то машина нафіг треба. Інакше спалиш нерви, щеплення, гроші і життя у пробках.
4. І, як на мене, найбільш важливий фактор: якщо отримуєш задоволення від водіння. Якщо цей фактор є – то він перекриває негативи всіх інших факторів (погані дороги, дебіли не дорогах, дорогі ремонти, постійна необхідність слідкувати за станом автівки і т.д.). Якщо ж кайфу від водіння не отримуєш – то ці негативи стають більш вагомими і відбивають бажання мати автівку.
Щодо автопілота – якщо вони й дойдуть до України, то вони в нас тут не поїдуть. У нас же ні розмітки на дорогах, ні обочини, ніхера нема, знаки у кущах. Автопілот взбунтується, у нього сєрвєр нє отвічатиме.
Останній аргумент, звісно, перекриває усе, не лише в питанні авто. Коли дуже любиш сам процес, радо терпітимеш найрізноманітніші обмеження та умовності.
Як людина, що марудилася з машиною від СТО до СТО більше, ніж на ній їздила – повністю погоджуюсь.
Єдине, де машина справді була у пригоді – це якісь термінові рятувально-світові операції типу вночі метнутися через півкраїни і банальне перевезення дитини на гуртки.
Але обидва ці пункти відпали і метро (і таксі в окремих випадках) тепер – ван лав.
О, вже бачу, що обидва пункти співпали з попереднім коментатором 🙂
Люто плюсую, як безмашинник по життю, хоча і бачу ситуації коли вона абсолютно необхідна, у мегаполісі свідомо обираю без. От нехай ще жінка навчиться водити, то буде мене возити ггг
Я раніше теж сподівався, що моя дівчина любитиме водити і возитиме мене скрізь 🙂 але М взагалі не полюбляє їздити в авто, навіть у дорогих і (типу) комфортних. Так шо, можна сказати, маю ще один аргумент супроти автівки.