Вакаційна рефлексія

Мій відпочинок добігає кінця, і я, на прохання одного з колег, пишу коротенькі міркування про явище відпустки. Це майже очевидні висновки, здобуття яких потребувало тяжкої і тривалої праці.

1.

Вперед і вгору

Відпустка має бути довгою. Досі я намагався “по-умному” використовувати окремі відпускні дні для створення “довгих вихідних”, якщо свята траплялися посеред тижня (як, наприклад, коли 14-те жовтня припадає на четвер). Мовляв краще мати купу передишок, аніж один великий кавалок відпустки. Навіть злився, що на роботі вимагають принаймні раз на рік брати відпустку тривалістю мінімум 14 календарних днів підряд.

Але нині я усвідомив, що сам лише психологічний вихід з роботи у мене займає мінімум 3-4 дні. Тобто довгих вихідних мені все одно толком не вистачає навіть щоби оговтатися. Усвідомлення, що скоро знову у бій одразу ж нівелює скупі грами пережитого відпочинку. Відтак логічно, що замість чотирьох перепочинків по 5 днів, краще брати одну велику відпустку тривалістю 20. І звісно, надважливо, щоби ці 20 не переривалися терміновими дзвінками з роботи, бо інакше – без толку така відпустка.

2.

За горизонт!

Окрім дзвінків з роботи, відпустка має багато інших “ворогів”, які прагнуть зіпсувати відпустковий настрій. Важливо не дати їм це зробити! У моєму випадку це (зокрема, але не тільки) були збори мого триклятого ОСББ, які, звісно, перетворилися на конфлікт і цілковитий балаган.

Головний антидот, який я знайшов для себе – відмежовуватися, наскільки це можливо. Іноді це може означати, що когось треба послати нах**, може навіть обірвати контакти, але іноді у тебе просто нема іншого адекватного виходу. Ти або вони! Або ти здобудеш омріяний відпочинок ціною кількох соціальних зв’язків і, можливо, якщо буде ще кого рятувати, допоможеш їм пізніше, або ж ти принесеш себе у жертву суспільним проблемам, змарнуєш свій відпочинок і потім остаточно поїдеш дахом з усіма витєкающіми. Так сказаць, вибирай.

3.

За три тижні відпочинку я не відвідав жодної нової країни, не виробив пакет нових корисних звичок, не написав роман і не політав на реактивному рюкзаку. Мої розваги були значно скромнішими, але не тому, що мені забракло грошей. Мені забракло іншого ресурсу: виявляється, щоби відпочивати, також потрібні сили. Залежно від того, скільки у тебе лишилося енергії, найбільш підходящий відпочинок може виглядати радикально по-різному: комусь карколомні перегони а-ля Mad Max в Аризоні з гітарами-вогнеметами, а комусь – тихенькі посиденьки вдома біля обігрівача з чаєм і книжкою. І обидва варіанти – це окей.

Містичне гниловоддя

Краще себе, звісно, не доводити до того стану, де єдиний доступний відпочинок – упасти прямо на підлогу і проспати три доби. Але якщо сил зовсім нема, то ліпше не “йти в мінус” і не організовувати собі на додаток до виснажливої роботи виснажливий відпочинок. Відпочинок – це про “хочу”, а не про “треба” і навіть не про “було би круто”.

Мене дуже тішить, що зрештою мені вдалося себе майже не картати за “неефективний” відпочинок – і саме тому він, парадоксально, є ефективним особисто для мене.

4.

Дорога – мій друг

Не всяка зміна занять є відпочинком, але відпочинок потребує зміни – зміни обстановки і розпорядку дня, тому важливо зробити свої дні відпустки маскимально несхожими на робочі.

• Оскільки на роботі я багато сиджу вдома, під час відпустки я відправився у кілька коротеньких подорожей, а також частіше гуляв містом. Величезне задоволення є вже навіть у тому, що ти йдеш вранці в магазин чи в парк, навколо тебе всі спішать на свої роботи, а тобі не треба спішити взагалі нікуди. Це настільки афігенно, що я зараз почну плакати від щастя.
• Оскільки на роботі я багато змушений читати очима, під час відпустки я вперше за дуже довгий час вирішив послухати аудіокнигу.
• Оскільки в робочий час я повинен приймати купу рішень про те, які засоби/заходи/повідомлення є найбільш корисними/правильними/ефективними, зокрема і в стратегічному вимірі, під час відпустки я намагався думати якомога менше над будь-якими рішеннями і зумисне обмежував свою продуктивність навіть в дрібницях: читав легку художню літературу замість пізнавального нон-фікшну, грав у ігри спонтанно і здебільшого в ті, про які навряд чи щось напишу на “Ігровимір“.
• Оскільки на роботі я вимушений постійно смикатися між нескінченними потоками повідомлень у месенджерах та на електронній пошті, під час відпустки я робив паузи в користуванні смартфоном, відповідав не одразу і навіть повторив свій давніший експеримент – день без Інтернету.

---

Про День без Інтернету я просто зобов’язаний зробити окремий ліричний відступ. Якщо порівняти з аналогічним експериментом, про який я писав у 2017 році, є суттєві зміни.

Відключитися було ЗНАЧНО легше. Я настільки сильно не хотів бачити ніяких месенджерів, що відмовитися разом з тим від ігор, фільмів і можливості швидко знайти якусь інформацію узагалі не видавалося проблемою. У мене не було відчуття в’язниці і жодних асоціацій з нею, навпаки – було враження, що я відірвався від якогось тяжкого ланцюга і вільно ширяю собі в небі. Саме той випадок, коли хотілося свободи ВІД, а не свободи ДЛЯ.

Що лишилося незмінним? Відключення від Інтернету спонукає приділити час хатнім справам, іти на вулицю чи в кафе, читати і робити нотатки. Це очікувано.

Головний висновок тут, що відключатися треба частіше. Не раз на пару років, а може хоча би раз на три місяці, адже свідомість теж потрібно чистити – інакше годі сподіватися на адекватність власних рішень.

---

Повертаючись до загальних висновків про відпочинок: важливо не скільки кілометрів ти проїдеш і не скільки нових вражень ти отримаєш, а щоби твої враження тебе відновлювали, відповідали твоєму настрою і відрізнялися від буденності.

Наостанок хочу подякувати своєму спільнику в подорожах і дедалі більш популярному тревелогеру Ігорю Савченку за всі ті цьогорічні поїздки, які без його організаторських і технічних талантів були б неможливими. Відвідайте Інстаграм Ігоря, де дізнаєтеся про купу цікавинок, розкиданих Україною.