Музей радянського побуту

Мене вразила чергова знахідка у халабуді на моїй заміській ділянці. Тумба-домовина – так я називаю предмет, який я там відкопав.

Цей вид меблі по висоті і ширині – як ліжко. Майже не має зачіпок і виступів, отже його незручно переносити, хоч вага у нього і скромна (що, до речі, є рідкісним винятком для радянських меблів). Основний прикол тумби – вона відкривається зверху. Отже, користувач постає перед вибором: або ніколи не ставити на неї нічого зверху, або всередину не класти нічого, що може бути часто потрібним. Вибір попереднього власника ділянки очевидний: на відміну від всіх решти шафок і тумбочок, у тумбі-домовині всередині було абсолютно порожньо, коли ми її відкопали. Порожньо в ній і донині.

Тумба-домовина

Питання до того, що було в мозгах у розробників даної меблі. Чи людина думала, що ця тумба – як п’яте колесо до воза у тісних радянських квартирах? Та і навіть у просторих… в чому смисл цього об’єкту? Напхати її білизною, а потім ставити зверху вази з квітами? Чи сідати самому?

Вацлав Гавел свого часу писав, що нам не слід нехтувати стражданнями людей у повсякденні, адже рішення розробників побутових речей (наприклад, меблів) у країнах соціалістичного табору могли впливати на життя цілих поколінь значно більше і точно довше, аніж рішення ЦК компартії.

Незручні меблі і помешкання – це теж своєрідні тортури.

, , ,

Пилка-алебарда

Майже кожна моя поїздка на заміську ділянку – це вправа із ненависті до радянщини. Я викупив цю землю у старого чолов’яги (йому років уже за 70). Він і досі має живий розум та може похвалитися сповненою досягнень біографією. Це непересічна людина, яка обіймала керівні посади та займалася інтелектуальною працею. Проте ділянка його – це справжній музей радянського побуту в його найрадикальнішій формі. Частенько я там знаходжу речі, від яких мене тіпає.

Це можуть бути досить банальні гори мотлоху, якісь баночки, старезні валізи, які правильно було би викинути років 20-25 тому, але які так бережливо складірувалися, бо “мало лі, вдруг пригодицця”.

Це можуть бути окремі стіни будинку, зроблені з (припускаю, що крадених) дверей і навіть воріт!

Це можуть бути типові радянські “винаходи”, ніби з якоїсь постапокаліптичної гри. От, скажімо, мій “улюблений” такий “винахід” – це пилка-алебарда. Тобто це ручна пилка, прибита добротними болтами до довгої-довгої палки. Нащо? – Ну тіпа зрізати високі гілки. Тільки от коли ти пиляєш алебардою, у тебе нема ані опори нормальної, ані змоги притримувати те, що ти пиляєш. Це безсенсовний винахід, як і безсенсовною була уся економіка СРСР.

Весь цей мрак – від дефіцитів і всесторонньої злиденності усіх радянських людей. Нормальна (не-радянська) людина, яка розуміє, що більшість речей, в разі необхідності, можна піти купити на ринку неподалік, не накопичуватиме іржавий хлам і помутнілі шибки “про запас”. Нормальна людина не ліпитиме із гавна пулю, а піде і купить чи орендує, чи позичить нормальний інструмент і зробить ним нормальну роботу. І звісно, нормальна людина не будуватиме собі хату з натирених десь дверей. В оцих дверях – уся совкова срань: і “на шаріка уксус солодкий”, і те, що навіть чолов’яга, який займав нормальні посади, не міг собі дістати нормальної цегли чи нормальних брусів для нормальних стін – ну, а потім вже, видно, жалко було перероблювати цей позор.

Навіть якби в СРСР не було ніяких репресій і геноцидів, суто уже за оцей нав’язаний усім ворувато-постапокаліптично-плюшкінський підхід до речей, Радянський Союз мав би бути знищений.

Реклама

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.