Мій Економіст

20180812_150628.jpgThe Economist мені надіслав блокнот – подарунок за підписку – і ось нарешті, через два з половиною місяці блокнот прийшов! Щоб отримати цей подарунок, довелося писати скаргу, що блокнот не прийшов за місяць. Виявилося, що у них не було моєї адреси. Я це все нині не в претензії пишу, а радше як важливий наголос, що коли щось не так, як має бути, треба принаймні залишити скаргу. Continue reading “Мій Економіст”

Advertisements

Шлях до несвободи

"Шлях до несвободи" Тімоті Снайдера
“Шлях до несвободи” – моя перша книжка на Kindle

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна книга. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це книга не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії. Continue reading “Шлях до несвободи”

Він знову тут (2015)

Er ist wieder da (Він знову тут) – фільм за однойменною книгою Тімура Вермеса 2011-го року. Ця стрічка трагічна, комічна і глибша, ніж може здаватися на перший погляд. Я би сказав, це той випадок, коли фільм кращий за книгу.

Адольф Гітлер прокидається у звичайному німецькому дворі у 2014-му році. Він пробує розібратися у ситуації і в тому новому дивовижному світі, в якому він опинився. У пригоді Гітлеру стає молодий журналіст Фабіан Завацкі, який не може собі знайти пристойну роботу і терміново потребує ідеї для власного телешоу. Завацкі сприймає Гітлера за коміка, якого бере з собою у подорож Німеччиною, щоб створити щось на кшталт “дорожніх записок” і продати на телебачення. Continue reading “Він знову тут (2015)”

Атеїстам

Це перше послання несвятого Дамітрія Сирецького до атеїстів.

Жартую. Це один із тих записів, в яких я виписую розлогу відповідь на певний тип суперечки, який часто трапляється в моєму житті, – просто щоб зекономити час в подальшому. Отже, якщо ви опинилися тут за прямим посиланням, найімовірніше, ви особисто мене просто дістали і я не бачу смислу в подальшій персональній дискусії з вами. Continue reading “Атеїстам”

Джерела креативності: Незручність

Ми живемо в епоху, коли креативність є чи не найціннішим умінням – зокрема і тому, що всі інші уміння за 5-10 років будуть майже повністю замінені роботами і програмами. Однак той самий процес – автоматизація – робить креативність навіть іще більш рідкісною, ніж раніше. Чому? Бо життя стає надто зручним.

Мій улюблений The Economist колись опублікував чудовий текст про користь незручності у нашому житті. У матеріалі перераховуються приклади кількох різних митців, які показують, що невелике ускладення завдань – наприклад, гра на поганій гітарі (замість хорошої) або написання віршів на папері (а не комп’ютері) – активізує наш мозок більше, ніж використання новіших, зручніших засобів. На підтвердження цієї тези також наводиться низка наукових досліджень, одне з яких вказує зокрема, що матеріали уроків краще запам’ятовуються, якщо їх надрукувати “гидким” шрифтом або розсунути далі в часі. Continue reading “Джерела креативності: Незручність”

Нові обличчя: орди демократії

Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.

Дмитро Прокопчук і Андрій Пилипенко (праворуч)

Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”. Continue reading “Нові обличчя: орди демократії”