Мій відпочинок добігає кінця, і я, на прохання одного з колег, пишу коротенькі міркування про явище відпустки. Це майже очевидні висновки, здобуття яких потребувало тяжкої і тривалої праці.
Read More »
Поради про те, як організувати себе, як ставити і добиватися цілей.
Мій відпочинок добігає кінця, і я, на прохання одного з колег, пишу коротенькі міркування про явище відпустки. Це майже очевидні висновки, здобуття яких потребувало тяжкої і тривалої праці.
Read More »Мало який відпочинок я люблю більше, ніж коли хтось із моїх друзів везе мене на машині світ за очі по заміських дорогах. Машина – це велика сумка, в яку можна покласти все необхідне, більшість можливих покупок і не носити в руках по місту величезні пакети/рюкзаки. Машина в Україні, як показує досвід моїх подорожей, – це не стільки навіть про комфорт поїздок, скільки про можливість певні поїздки в принципі здійснити, адже громадського транспорту часто просто немає там і тоді, де і коли він потрібен. Ну і звісно, за нинішніх умов, мати дітей і не мати машини – це складно.
Однак я лишаюся людиною без авто. Більше того, з часом я знаходжу дедалі більше причин авто не мати.
Read More »Вигорання – це не просто втома. Це необхідність докладати вольових зусиль, щоб робити ті речі, для яких зазвичай ці зусилля потрібні не були.
Цікавий матеріал про вигорання знайшов у The Economist. Раджу прочитати повністю, але найважливіше в цій статті – ближче до кінця матеріалу: вигорання пов’язане зі свободою вибору. “The depressive burnout, Ehrenberg suggests, feels incapable of making meaningful choices” (“Депресивне вигорання, припускає Еренберг, означає відчуття нездатності робити значущий вибір”).
Read More »“Чем старше человек, тем больше ему лет“.
Віталій Кличко
Однією з переваг держслужби була змога відвідувати різноманітні курси підвищення кваліфікації, зокрема і курси про управління персоналом. Під час такого курсу (ще до карантину) одне нібито просте практичне завдання спричинило справжній shitstorm. Командам учасників пропонувалося визначити, що робити з працівником передпенсійного віку, який не збирається продовжувати роботу, коли вийде на пенсію. Задача не містила інших даних.
Read More »Нещодавно я відкрив просту істину про себе самого: я тормоз. Черепаха. Слимак. Слоупок. І сам факт, що я так довго йшов до цього усвідомлення – лише додаткове смішне підтвердження тому, що я гальмую по жизні. І ні, це не сесія самобичування, це констатація факту, з якого випливає кілька інших важливих знахідок. Повільність значною мірою визначає мої зацікавлення, цінності і професійні схильності.
Звісно, моя повільність робить мене дуже неадекватним сьогоденню, адже світ нині поведений на швидкості, “мультизадачності” (її не існує, це брехня) та великих обсягах споживання і виробництва. І мені також доводиться грати за цими правилами. Моя повільність противиться і спрямовує у протилежний бік: чим би я не займався, мене завжди цікавить стратегічний вимір цього заняття, довготривалість його ефекту і питання sustainability (сталості). На диво, за певних обставин це стає корисним.
Read More »Часом хочеться вирвати зі свого органайзера кусень сторінок і ніби перезавантажити своє життя, обнулити плани, переглянути і перепакувати увесь попередній досвід. І насправді я так робив. І навіть не раз. Фактично і метафорично. І після того повертався до свого понівеченого органайзера з розумінням, що це “перезавантаження” мало що змінило.
Мені часто по життю хотілося все починати спочатку: братися за новий проект замість того, щоби довести один з раніше розпочатих до кінця. Починати новий тематичний блог замість того, щоб шукати способів розвивати вже наявний. Перезавантажити місію у відеогрі, коли припустився багатьох помилок, замість того, щоб вирулювати зі скрутного становища.
Якби у мене була змога перезавантажити власне життя, напевно, я би нею скористався, а може і не раз.
Read More »Зібрати свою першу тисячу френдів у Facebook було для мене досягненням. Ті, хто пишуть постійно, активно виступають на різноманітних заходах та/або займають високі посади, легко збирають і 2, і до 5 тисяч, і часом набагато більше підписників. Моя ж сукупна соціальна активність нижча, тому і моя перша тисяча збиралася довше, ніж у інших.Read More »
Якось три з половиною життя тому я мріяв мати роботу, на яку би я завжди приходив у визначений час, і щоби все там було за графіком. Імовірно, мене змінив університет з його стрибучими парами і “вікнами”, і з часом сама ідея стабільного розпорядку дня викликала у мене дедалі більший спротив.
Хтось може засоціювати моє несприйняття з лінощами і небажанням рано прокидатися, але зрозумійте правильно: набагато більше за ранні підйоми мене страхають постійні черги, відсутність сонячного світла, нездатність вирішити особисті справи і перспектива перетворення на живий механізм.Read More »
Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!
Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно.Read More »
Ми живемо в епоху, коли креативність є чи не найціннішим умінням – зокрема і тому, що всі інші уміння за 5-10 років будуть майже повністю замінені роботами і програмами. Однак той самий процес – автоматизація – робить креативність навіть іще більш рідкісною, ніж раніше. Чому? Бо життя стає надто зручним.
Мій улюблений The Economist колись опублікував чудовий текст про користь незручності у нашому житті. У матеріалі перераховуються приклади кількох різних митців, які показують, що невелике ускладення завдань – наприклад, гра на поганій гітарі (замість хорошої) або написання віршів на папері (а не комп’ютері) – активізує наш мозок більше, ніж використання новіших, зручніших засобів. На підтвердження цієї тези також наводиться низка наукових досліджень, одне з яких вказує зокрема, що матеріали уроків краще запам’ятовуються, якщо їх надрукувати “гидким” шрифтом або розсунути далі в часі.Read More »