Вакаційна рефлексія

Мій відпочинок добігає кінця, і я, на прохання одного з колег, пишу коротенькі міркування про явище відпустки. Це майже очевидні висновки, здобуття яких потребувало тяжкої і тривалої праці.

Read More »

Причини не мати машини

Мало який відпочинок я люблю більше, ніж коли хтось із моїх друзів везе мене на машині світ за очі по заміських дорогах. Машина – це велика сумка, в яку можна покласти все необхідне, більшість можливих покупок і не носити в руках по місту величезні пакети/рюкзаки. Машина в Україні, як показує досвід моїх подорожей, – це не стільки навіть про комфорт поїздок, скільки про можливість певні поїздки в принципі здійснити, адже громадського транспорту часто просто немає там і тоді, де і коли він потрібен. Ну і звісно, за нинішніх умов, мати дітей і не мати машини – це складно.

Однак я лишаюся людиною без авто. Більше того, з часом я знаходжу дедалі більше причин авто не мати.

Read More »

Відсутність значущого вибору як причина вигорання

Вигорання – це не просто втома. Це необхідність докладати вольових зусиль, щоб робити ті речі, для яких зазвичай ці зусилля потрібні не були.

Ілюстрація: The Economist

Цікавий матеріал про вигорання знайшов у The Economist. Раджу прочитати повністю, але найважливіше в цій статті – ближче до кінця матеріалу: вигорання пов’язане зі свободою вибору. “The depressive burnout, Ehrenberg suggests, feels incapable of making meaningful choices” (“Депресивне вигорання, припускає Еренберг, означає відчуття нездатності робити значущий вибір”).

Read More »

Критерій віку

Чем старше человек, тем больше ему лет“.
Віталій Кличко

Однією з переваг держслужби була змога відвідувати різноманітні курси підвищення кваліфікації, зокрема і курси про управління персоналом. Під час такого курсу (ще до карантину) одне нібито просте практичне завдання спричинило справжній shitstorm. Командам учасників пропонувалося визначити, що робити з працівником передпенсійного віку, який не збирається продовжувати роботу, коли вийде на пенсію. Задача не містила інших даних.

Read More »

Повільність і всі її друзі

Нещодавно я відкрив просту істину про себе самого: я тормоз. Черепаха. Слимак. Слоупок. І сам факт, що я так довго йшов до цього усвідомлення – лише додаткове смішне підтвердження тому, що я гальмую по жизні. І ні, це не сесія самобичування, це констатація факту, з якого випливає кілька інших важливих знахідок. Повільність значною мірою визначає мої зацікавлення, цінності і професійні схильності.

Звісно, моя повільність робить мене дуже неадекватним сьогоденню, адже світ нині поведений на швидкості, “мультизадачності” (її не існує, це брехня) та великих обсягах споживання і виробництва. І мені також доводиться грати за цими правилами. Моя повільність противиться і спрямовує у протилежний бік: чим би я не займався, мене завжди цікавить стратегічний вимір цього заняття, довготривалість його ефекту і питання sustainability (сталості). На диво, за певних обставин це стає корисним.

Read More »

Починати спочатку

Часом хочеться вирвати зі свого органайзера кусень сторінок і ніби перезавантажити своє життя, обнулити плани, переглянути і перепакувати увесь попередній досвід. І насправді я так робив. І навіть не раз. Фактично і метафорично. І після того повертався до свого понівеченого органайзера з розумінням, що це “перезавантаження” мало що змінило.

Мені часто по життю хотілося все починати спочатку: братися за новий проект замість того, щоби довести один з раніше розпочатих до кінця. Починати новий тематичний блог замість того, щоб шукати способів розвивати вже наявний. Перезавантажити місію у відеогрі, коли припустився багатьох помилок, замість того, щоб вирулювати зі скрутного становища.

Якби у мене була змога перезавантажити власне життя, напевно, я би нею скористався, а може і не раз.

Read More »

12 Правил Пітерсона

12rules.jpgЯ люблю книги, які пояснюють природу одразу багатьох речей на різних рівнях. Книга канадського психолога Джордана Пітерсона “12 Правил Життя. Антидот проти хаосу” претендує саме на це. З одного боку, це текст у популярному жанрі порадника, як жити краще/добиватися успіху/вирішити свої проблеми, але водночас це і своєрідна філософія, що збирає докупи і розставляє на місця явища страждань, відповідальності, пошуків щастя, успіху і смислу.Read More »

Френдоцид

Зібрати свою першу тисячу френдів у Facebook було для мене досягненням. Ті, хто пишуть постійно, активно виступають на різноманітних заходах та/або займають високі посади, легко збирають і 2, і до 5 тисяч, і часом набагато більше підписників. Моя ж сукупна соціальна активність нижча, тому і моя перша тисяча збиралася довше, ніж у інших.Read More »

Не(роз)порядок

Metro Jam
Корки на автошляхах, кажете?

Якось три з половиною життя тому я мріяв мати роботу, на яку би я завжди приходив у визначений час, і щоби все там було за графіком. Імовірно, мене змінив університет з його стрибучими парами і “вікнами”, і з часом сама ідея стабільного розпорядку дня викликала у мене дедалі більший спротив.

Хтось може засоціювати моє несприйняття з лінощами і небажанням рано прокидатися, але зрозумійте правильно: набагато більше за ранні підйоми мене страхають постійні черги, відсутність сонячного світла, нездатність вирішити особисті справи і перспектива перетворення на живий механізм.Read More »

Джерела креативу: Нудьга

Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!

Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно.Read More »