Байден переміг?

Голова Офісу Президента України та переобраний безтолковий мер Києва привітали Джо Байдена з перемогою на виборах президента США. І справді, схоже, що Байден стане 46-им американським президентом. Його опоненту і поки що чинному президенту Дональду Трампу доведеться щонайменше судитися за перерахунок голосів у двох, а ймовірно, що і в трьох штатах (Пенсильванія, Невада і Джорджія), щоби відібрати у Байдена перемогу.

Джерело: Associated Press. Станом на 17:30 8.11.20

Хоча суди і перерахунки навряд чи щось принципово змінять, вітати Байдена ще трохи рано.

Низька явка: що робити?

Низька явка на місцевих виборах наробила фурору. Дехто відверто засумував, коли побачив, що в його області або місті проголосували ледь-ледь третина виборців. У Києві мера обрали, по суті, 17-18% виборців, тобто навіть не кожен п’ятий.

Однак, можливо, низька явка – це не така вже і катастрофа?

По-перше, низька явка – це очікувано.

Висновки цих виборів

Пройшли парламентські антивибори і їхній результат для моєї політсили невтішний. Для мене особисто це означає, що скоро я припиню свою роботу радника віце-спікера ВР. Це сумно, але в силу багатьох чинників це закономірно.

Я мав би частіше гуляти Маріїнським парком

Це були буремні півроку.

Антивибори

Я люблю вибори. Це одна з головних причин, чому я працюю в політиці. Я не є спортивним фанатом, але вибори – це для мене як чемпіонат. Заради цього змагання я готовий не спати ночами – і як уболівальник, і як учасник команди. І хоча мій роботодавець виступає проти мажоритарки, я люблю і мажоритарні вибори – через атмосферу масового мордобою, що панує на більшості округів. Це все дуже емоційно, дуже особисто.

Але поточні вибори я просто не сприймаю. Взагалі.

Зе енд?

Друзі, годі істерії! “Демократія не для українців“, “ми маємо ризик втратити державу” – читаю у дописах людей, яких давно знаю і поважаю, бо це толкові, професійні, успішні люди. Але емоції президентської кампанії захлинули навіть їх. Вони сіли на потяг істерії і гасають на ньому, аж гай шумить!

Але якщо все навіть настільки погано, як вам здається, трагедійні зойки та огульне ярликування трьох чвертей виборців нічого ні для кого не вирішать. Крім того, насправді НЕ ВСЕ так погано і однозначно, як вам здається. Настав час трохи отямитися.

Проколи президента, приколи претендента

Можете забити мене камінням, але мені дебати на стадіоні сподобалися. Я не вбачаю в них кризу демократії. Такого роду дебати – неконвенційні. По-хорошому, вони не можуть слугувати заміною більш предметному обговоренню програм у студії, але мені поведінка обох кандидатів на стадіоні розповіла про них значно більше, ніж зміст їхніх заяв.

Дебати на стадіоні були дуже подібні до реп-батлу. Ніхто реп не читав, але всі ці нависання чинного президента над Зеленським, коли той зачитував свої запитання “з народу”, натовпи підтримки за спинами двох кандидатів з рукостисканнями і прапорами, запитання з тролінговими панчлайнами, трансляції дебатів закордон – це все було дуже близьке за атмосферою до словесної дуелі реперів. Бракувало лишень, щоб ведучий Андрій Куликов на початку сказав “Погаласуємо, трясця!”.

Пе і Зе

Мене вражає, що екзит-поли/результати першого туру когось вражають. Навіть серед мого освіченого оточення у людей подекуди прорізалася справжня паніка – бо “клоун набрав більше 30%”. аАаАа! Друзі, годі.

Чому варто проголосувати

Ми увійшли в епоху виборів ще минулого літа. Я кажу “епоха”, бо йдеться не просто про “довгий” виборчий 2019-ий, у якому вже відбуваються президентські, а незабаром відбудуться і парламентські перегони, йдеться також і про наступний, 2020-ий рік – рік виборів київських. Вони будуть не набагато менш напруженими і не набагато менш важливими за вибори 2019-го.

На жаль, я вже чую від декого зі своїх друзів думки, що нема смислу голосувати. Причини формулюються по-різному, але переважно все зводиться до того, що кандидати, які радше подобаються – “непрохідні”, а “прохідні” кандидати не подобаються взагалі. Тобто є відчуття нездатності вплинути на ситуацію в країні. Звичайно, це демотивує, але я закликаю всіх добряче подумати перед тим, як відсидітися у день голосування вдома за серіалами.

Нові обличчя: орди демократії

Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.

Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”.

Вибори починаються… зараз!

Ніколи не розумів, чому декого переймає, що той чи інший політик “вже готується до виборів”. Адже у цьому немає нічого поганого. Вибори, як і самореклама, пов’язана з ними, – це ефективний стимул для політиків робити щось корисне.

Я давно обстоюю одну просту думку: ніколи не рано починати передвиборчу кампанію. Мудрий політик починає свою кампанію тоді, коли закінчується попередня – незалежно від її результату.