Дощовитий ранок…

Віршик для продовження теми вранішніх змін…

“Каменярі” на березі Рейну

Взяв участь у флеш-мобі, організованому моїми друзями з “Букмоль”. Прочитав свій найулюбленіший вірш з творів Івана Франка, якщо не взагалі з усієї української класики.

За якість відео перепрошую, бо знімав я вночі.

Для мене “Каменярі” – це світоглядний вірш. Це вірш-гасло

Психологу

Хотите говорить о моём, о личном?
Давайте о чем-то оптимистичном,
О чем-то более реалистичном:
О том, как придет президент с поличным,
Вернет всё украденное – наличкой,

Цей світ

Паноптикум,
Мільйонноокий світ
Відкритий всім вітрам
У широко розплющених очах
На цих долонях, у моїх руках,
Свобідний світ.

Страх жизни

Нет, не боюсь я смерти – только старости,
Боюсь я неуменья жить,
Боюсь я слабости, усталости
И нежелания творить.
Боюсь ошибок повторения,
Боюсь бояться сделать шаг.
Боюсь безумия, затмения,
Боюсь я жизнь прожить не так.

Без-Прав-Я

Ви маєте право мовчати
Ви маєте право брехати собі
Ви маєте право не знати,
Про що шепочуться вороги.

Ви маєте право терпіти,
Ви маєте право не мати прав
І маєте право зогнити в підвалі
На дачі міністра внутрішніх справ.

Емотикони

Авторську начитку можна послухати тут

Смайлик “Ха-ха” щиро сміється,

Смайлик “Овва” не зна, що робить,

Смайлику “Сумно” ніщо не вдається,

Смайлик, що злиться – прямо кипить.

–

Але де той смайлик,

що позначить втому,

Від життя і решти втом?

Від усіх обломів

До країв порожній,

Вижатий емотикон.

Не мої дівчата

Чашка кави чи какао,
Може навіть кухоль пива.
Це та стіл у ресторані
Чи кафе, чи у їдальні.
Вигин губ такий цікавий,
А чи щирий? Як сказати?
Очі бігають зрадливо.

Doppelganger

Я сидить навпроти мене,
Нас лиш двоє у кімнаті.

Подделка

Вот такое оно мое дело –
Притворяться вконец надоело,
Кого копирую несмело,
Кем никогда я не был – быть всецело.