“Земля обітована” Барака Обами

Для мене книга Барака Обами стала першою за багато років аудіокнигою. І усім іншим я радив би її саме не читати в паперовому форматі, а слухати аудіо в оригіналі, адже Обама читає свою книгу сам, виразно і з інтонаціями, які додають динаміки і об’ємності його розповіді. Його історія про труднощі роботи президента наймогутнішої країни світу неабияк підтримувала мене впродовж останніх пари тижнів.

Пиши, скорочуй

Книга “Пиши, скорочуй” – бальзам для моєї душі. В ній викладено більшість правил написання хорошого інформативного тексту. Більше того, ці правила викладені в дуже добре структурованій формі. Тут на кожному розвороті є нове і важливе. Це одна з тих рідкісних книжок, де варто читати кожне речення. І навіть якщо певні думки повторюються, їх легко сприйняти і так само легко за потреби пропустити.

Із усього, що я читав за життя про редагування/написання текстів, це поки що найкраща книжка, яка залишає усі академічні підручники далеко позаду. Чому? Бо в “Пиши, скорочуй” викладено не абстрактну теорію, а систематизований практичний досвід, мегаактуальний для сучасного копірайтера, піарника, журналіста, редактора чи блогера. Я це кажу, як людина, яка неодноразово бувала в усіх цих іпостасях. Втім автори Максим Ільяхов та Людмила Саричева мають і теоретичну базу – праці Нори Галь, на які вони нерідко посилаються.

Далі – мій традиційний конспект-огляд прочитаного.

Занепад влади

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.

Відсутність значущого вибору як причина вигорання

Вигорання – це не просто втома. Це необхідність докладати вольових зусиль, щоб робити ті речі, для яких зазвичай ці зусилля потрібні не були.

Ілюстрація: The Economist

Цікавий матеріал про вигорання знайшов у The Economist. Раджу прочитати повністю, але найважливіше в цій статті – ближче до кінця матеріалу: вигорання пов’язане зі свободою вибору. “The depressive burnout, Ehrenberg suggests, feels incapable of making meaningful choices” (“Депресивне вигорання, припускає Еренберг, означає відчуття нездатності робити значущий вибір”).

“Корабель шаленців” Тараса Лютого

Тема божевілля була мені цікавою здавна. Від філософських питань до максимально прагматичних: від “Чи існує взагалі психічне здоров’я?” і “Що змушує людину божеволіти?” до “Як вберегти власну адекватність?”. Тому не дивно, що мене зацікавила книга мого колишнього викладача Тараса Лютого “Корабель шаленців“.

“Корабель шаленців” розповідає про те, як безумство змальовується, пояснюється, а часом і проявляється у філософії, релігії та мистецтві. Тобто це не підручник з психології, але радше коротка розвідка у те, як божевілля відображено в духовних практиках і класичних творах.

Homo Deus

На початку може здатися, що Харарі – один з тих екзальтованих авторів, які безмежно захоплені і засліплені здобутками людства. Харарі говорить, що ми побороли голод, хвороби і війну. Можливо, у коронавірусному і напруженому 2020-му так не здається, але суто статистично Харарі правий.

Комі: Про чесність і відданість

Святий Джеймс Комі – покровитель державних інститутів, правоохоронних агенцій та спецслужб

Книга “Вища відданість“ (Higher Loyalty) колишнього директора ФБР Джеймса Комі це щось середнє між мемуарами, посібником з етичного лідерства і збіркою анекдотів, часом доволі похмурих. Звичайно, тут багато “сучасної історії” Америки, як і в подібних книгах, написаних за останні 4 роки посадовцями, яких звільнив Дональд Трамп. Однак передовсім це все ж таки ідейна, навіть ідеологічна праця, в якій автор наочно показує, чому чесність по життю і відданість інститутам важливіша за короткострокову вигоду та мафіозний трайбалізм. І саме цими ідеями “Вища відданість” дуже близька мені.

Книга МакКейна

Мемуари покійного сенатора Джона МакКейна важко назвати історією успіху. Він пише про поразку на виборах президента, про неспроможність запобігти провалам США в Іраку, про вибачення перед бойовиком-ісламістом за тортури, яких той зазнав у американській в’язниці. Всі ці історії – своєрідна хроніка невдач, і часом навіть дивно, як людину, яка все це пережила, можна вважати героєм, взірцем, визначною особистістю. І особливо гірко стає читати книгу, коли чітко уявляєш, як воно було МакКейну в тій чи іншій ситуації – коли він розумів, що все буде швидше за все погано, а навіть якщо і вдасться запобігти найгіршому сценарію, ніхто тобі потім не подякує.

Однак саме це і робить дану книгу важливою.

Шлях до несвободи

“Шлях до несвободи” – моя перша книжка на Kindle

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.

Save The Cat!

Робота Блейка Снайдера “Врятувати кота” – це книга про те, як створювати кіно. Втім уроки з неї будуть корисними не лише для кіносценаристів, але й для будь-кого, хто пише будь-які художні сюжети.

Головна ідея “Врятувати кота”: усі кіносценарії працюють приблизно за одним і тим самим планом. Цей план потрібно вивчити і йому слідувати, який би фільм ви не взялися робити. Наскільки це працює – читайте далі в моїй рецензії-конспекті.