Алгоритми мене не знають

Вдогонку до мого конспекту-рецензії на книгу Харарі, ще трошки критики технологічного євангелізму.

Харарі зазначає, що алгоритми знають нас нібито уже подекуди краще за нас самих. Можливо, колись так і буде, але точно до цього стану ще далеко.

Скажімо, що робити з цією дурацькою темою, коли ти зайшов на сайт, купив книжку, а потім тобі реклама цієї книжки показується ще три тижні – коли навіть ця книжка вже давно тобі прийшла доставкою? Так, звісно, можна просто клікнути “вже придбано” і реклама зупиниться, але як на мене, це чітка демонстрація того, що алгоритм сам по собі не враховує і не знає, що товар уже придбано чи що, можливо, людина почитала опис і передумала взагалі собі той товар брати, чи що може взагалі при наборі слова у пошуковику вискочило, як це часто буває на незручних малюсіньких екранчиках смартфонів, зовсім щось не те, що спочатку людина хотіла знайти.

Але є іще значно глибша проблема…

Ігри, які мене створили

Кажуть, про себе розповідати найважче… У цьому тексті я розповідаю про себе через власні смаки – ті ігри, які не просто є моїми “улюбленими”, а значною мірою вплинули на мене – на мої зацікавлення, стандарти якості і навіть на деякі погляди на життя. Тому (як виняток) я репощу цей допис для “Дамітріанства”.

Ігровимір!

У рубриці “Улюблені ігри” наші автори розповідають про свої вподобання. Дізнавшись, які ігри найбільше вплинули на кожного з нас, ви зрозумієте, за чиїми матеріалами особисто вам буде найкорисніше стежити і чого взагалі від нас можна чекати.

Всім привіт! З вами Канцлер ПДВ, головний редактор “Ігровиміру”. Мені випала честь представитися нашій аудиторії першим. Якщо дуже коротко: від мене ви найчастіше читатимете якусь політоту або філософію.

Говорити про найулюбленіші ігри важче, ніж може здаватися на перший погляд. Є ігри, якими я шалено захоплювався, коли грав у них, але бажання вмикати їх знову чи шукати щось подібне до них у мене виникає украй рідко (до таких, скажімо, належить серія Hitman). Є ігри, які мене захоплюють під настрій – часом я можу зникнути у Cities Skylines на багато-багато годин і діб – але це не та гра, яку я би вписав у десятку найулюбленіших. А ще є ігри, чиї концепції мені здавалися геніальними, але…

View original post Ще 1 470 слів

Пориньте в ігровий вимір!

“Ігровимір” – це новий клубний блог про настільні та відеоігри, а також про все, що крутиться навколо них. Проект об’єднує людей по-різному професійно дотичних до ігрової індустрії, тому наші тексти – це завжди трошки більше, ніж просто власне враження про ті чи інші ігрові шедеври.

Головним редактором і автором ідеї цього проекту є самі-знаєте-хто, однак назва, логотип і дизайн сайту – це дуже значною мірою заслуга Марти Холодило. Окрім того, у різних аспектах наше колективне дітище було створене і в подальшому вдосконалюватиметься зусиллями цілої команди талановитих людей, з якою ближче ви зможете познайомитися на самому сайті “Ігровимір”.

Ваші документи!

Сьогодні пропоную вам ненадовго поринути у всесвіт депресивної гри Papers, Please (“Ваші документи”), за мотивами якої фанати зняли шикарну короткометражку.

Нагадаю, що Papers, Please – це симулятор інспектора на прикордонному КПП між двома вигаданими державами, одна з яких перемогла іншу в нещодавній війні та окупувала частину її території.

Gamescom 2017

Якщо коротко, цьогорічний Gamescom видався млявішим, ніж попередній. Але звісно, тут також було на що подивитися…

Передовсім було вкрай обмаль чогось по-справжньому нового.

Гра “Посади Депутата”

У книзі про ігрофікацію Reality is Broken (“Реальність поламана”), огляд-конспект якої ви можете прочитати на сайті “Букмоль”, є опис одного дуже вдалого політичного ігрового проекту.

Йдеться про Investigate Your MPs expenses (“Дослідіть витрати депутата”), створений британським виданням Guardian у 2009 році.

Інтерв’ю з розробниками “Лісової пісні”

Написав для сайту “Букмоль” інтерв’ю з розробниками гри за мотивами “Лісової пісні” Лесі Українки.

Неймовірно радий, що вдалося сконтактуватися з людьми, у яких настільки прогресивний і глибокий погляд на ігрову індустрію. Щиро бажаю успіху їхньому новому проекту, а інтерв’ю раджу прочитати всім, кому не байдужа українська класична література та культура Полісся.

Year Walk: Енциклопедичний жах

Year Walk – в усіх сенсах проста, але при цьому глибока гра з оригінальною графікою, водночас романтичним, страхітливим і сумним сюжетом.

Year Walk (шведською Årsgång) – давній ритуал ворожіння у Швеції. Іноді цей термін перекладають як Щорічний Похід. У новорічну ніч, іноді на Різдво, на свято весни першого травня або на свято літнього сонцестояння охочий вибратися у такий похід утримувався від їжі і пиття та не виходив з дому аж до півночі. Вночі ворожбит відправлявся у мандрівку темним лісом, зустрічав там незвичних істот і намагався побачити своє майбутнє. Часто цей ритуал закінчувався фатально для його учасника – в силу як природних, так і містичних обставин.

Вибір свого життєвого персонажа

Одна з найприкріших проблем людських суспільств у тому, що їм вкрай важко вийти зі стану маятника в будь-якому великому процесі. Якщо десь колись в чомусь люди перегнули палку, то перш ніж дійти стану рівноваги, палку обов’язково перегнуть в інший бік.

Донедавна ми ще були звиклі до абсолютів, до “призначення жінки/людини/журналіста/тощо”, до непорушних і часто репресивно-дискримінаційних традицій та ідеалів. Тепер – nothing is true, everything is permitted, в жизні смисла нєт, фсьо тлєн і т. д. За цього нового модусу життя людина раптово повинна сама придумувати власний смисл, “створювати нові скрижалі” і ніхто не повинен (не дай безсенсовносте!) вказувати іншим, як ті скрижалі і смисли створювати. А можливо, таки варто було б.

Лекція про відеоігри

Fanschool (і,можливо, вся Україна) вперше послухала лекцію про наратив у відеоіграх. І саме мені випала честь її читати.

Послухати мене прийшли 13 осіб, не рахуючи організаторів. І я не знаю, кому я радів більше – своїм старим друзякам чи новим обличчям, які вирішили, що лекція абсолютно невідомої людини варта їхньої уваги.