Дамітріанство повертається!

Півроку тому я відмовився від свого персонального блогу на користь кількох окремих. Ідея здавалася логічною, однак на практиці виявилася не настільки хорошою. Помилку краще своєчасно визнати і виправити.

Усе писане за ці півроку імпортоване сюди, тому якщо хтось щось пропустив – погортайте, подивіться останні 20-30 записів. Найуспішнішим записом за ці півроку був лікбез про те, які бувають ідеології. Всім дуже сподобалося. Почитайте, якщо іще не бачили.

Меню тепер містить усі важливі рубрики, а кожна рубрика – усі цікаві записи. Continue reading “Дамітріанство повертається!”

Advertisements

Кельн і шоколадна фабрика

З величезним запізненням у цілий тиждень публікую фотографії з шоколадної фабрики, пардон – із шоколадного музею у Кельні, куди мене витягли Андрій Жеребко та Катя Кувіца, за що я їм дуже дякую 🙂

Chocomat

Хоч музей насправді майже не намагається повторювати казкову атмосферу “Чарлі і шоколадної фабрики”, мені захотілося спробувати шматочок побаченої продукції вже після перших 5 хвилин. Саме для таких випадків у музеї разом із шоколадом дають маленьку плиточку – щоби відвідувачі не збожеволіли. Continue reading “Кельн і шоколадна фабрика”

Meine Kirche in Deutschland

Я таки вибрався на недільну службу. І не просто на службу, а до громади, що є сестринською по духу з моєю рідною Українською лютеранською церквою (УЛЦ). Це громада SELK (Самостійна євангелічна лютеранська церква), яка знаходиться на іншому кінці Бонна і до якої я ніяк не міг доїхати цілих три місяці.

SELK

Меса відбулася у невеликій переважно дерев’яній будівлі зі скромною дзвіницею надворі. В залі було не більше 70 місць і менше половини з них були зайняті. Напевно, консервативне лютеранство скрізь є отією самою “малою черідкою”, про яку йдеться в Писанні. Continue reading “Meine Kirche in Deutschland”

Київ – Інтермеццо

Тиждень у Києві пролетів навіть швидше, ніж пролітають тижні в Німеччині. Я дуже дякую своїм рідним, які мені влаштували теплий прийом. Дякую усім, з ким вдалося поспілкуватися, і перед ними ж перепрошую, бо наші зустрічі здебільшого відбувалися вельми поспішно. І, звісно, дуже перепрошую перед усіма, на кого мене просто не вистачило. Окрім розмов, я мав уладнати низку критично важливих питань, що також потребували часу і сил.

Buzok
Традиційно, навідався до Ботанічного саду у пору цвітіння бузку

Найцікавіша річ щодо моєї подорожі – це відсутність відчуття, що я повернувся додому. Я радше завітав до своїх рідних у гості. Так, я знаю всі ці місця, надто добре знаю, але навіть коли я сідаю за свій стіл, за яким сидів останні 20 років, у мене нема враження, що це мій стіл. А дороги, тисячу разів ходжені, видаються… не те, що чужими, а ніби не цілком реальними – ніби вони мені наснилися колись і от я маю нагоду тепер їх побачити наживо. Continue reading “Київ – Інтермеццо”

Die Arbeit

Вісім робочих днів позаду. Фух. Проблема, щоправда, була навіть не у відсутності вихідних, а в тому, що двічі випадала після вечірньої зміни денна. Таке буває, коли керівництво не надто уважно узгоджує графіки працівників. Але нічого – завдяки цьому мінімарафону я маю понад тиждень вихідних попереду, який використаю з користю 🙂

IMAG1168

Моя робота на Deutsche Welle – дивовижна. В ній відчувається набагато більше сенсу, ніж в тому, що я робив на УНІАНі (за всієї поваги до нього). Continue reading “Die Arbeit”