Грамотіям

Цей чудовий плакат закликає любити українську, але припускаю, що для українських ґраммар-нациків це ворожий плакат, бо тут в центрі – язик, а язиком мова називається у Росії! АаАаАаА!

Є борці за чистоту раси, а є борці за своєрідну “расову” чистоту мови. Останніх зустрічаю набагато частіше – як критиків моїх текстів. Зокрема текстів, які я пишу про відеоігри. Постійно вимушений вислуховувати їхні скарги на “американізованість” моєї мови або ж на те, що я послуговуюся “кацапськими правилами”. І ці ґраммар-наці, як і звичайні праворадикали, живуть у режимі постійного пошуку ворогів. У їхніх очах звичні для більшості людей слова чомусь раптом стають ознакою мало не державної зради, а правила правопису 1920-их чи якісь іще спірні та не до кінця засвоєні всіма реформи стають залізобетонною, непомильною істиною.

Тож я вирішив пояснити докладно, чому я вживаю слова на кшталт “файл” або “шутер”, чому я не люблю літеру Ґ, чому в цьому немає нічого поганого і чому слово “зберігайлівка” вживати не слід, якщо ви справді турбуєтеся про розвиток української культури.

Так, це ще один допис у жанрі “моя велика відповідь на постійно повторювану дискусію”. Бо дістало, дістало немилосердно. Continue reading “Грамотіям”

Advertisements

Прощання з МакКейном

Сенатор Джон МакКейн (29.08.1936-25.08.2018)

Днями переглянув кілька промов американських політиків щодо смерті сенатора Джона МакКейна, який пішов з життя 25 серпня. З цих виступів можна чимало дізнатися не лише про покійного сенатора, але і про американську політику, і про США в цілому.

Найцікавіші промови – Ліндсі Грема, близького соратника МакКейна, Джо Байдена, демократа і екс-віце-президента США, та двох президентів – Джорджа Буша молодшого і Барака Обами, які свого часу перемогли МакКейна на президентських виборах. Перші дві промови – дуже емоційні, інші – більш статечні, але не позбавлені ані суму, ані гумору. Так, гумору було чимало. Жарти під час панегириків – це дивно і… неочікувано правильно. Continue reading “Прощання з МакКейном”

Шлях до несвободи

"Шлях до несвободи" Тімоті Снайдера
“Шлях до несвободи” – моя перша книжка на Kindle

Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна книга. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це книга не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.

Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії. Continue reading “Шлях до несвободи”

Нові обличчя: орди демократії

Український виборець завжди охочий до “нових облич” у політиці та управлінській сфері. Однак за весь час Незалежності це прагнення залишається до кінця не втамованим. Яскраві проекти з’являються, проте або дуже швидко розчаровують, або взагалі не справляються з тим, щоби потрапити до влади. Навіть після революцій та криз дуже швидко ключові посади займають люди, яких ми пам’ятаємо іще з 90-тих.

Дмитро Прокопчук і Андрій Пилипенко (праворуч)

Чому щоразу перед виборчим циклом астрологи оголошують тиждень “нових облич”, після чого їх кількість збільшується приблизно вдвічі, – ми традиційно подискутували із Андрієм Пилипенком (АП), моїм товаришем, головою аналітичної служби телеканалу “Еспресо”. Continue reading “Нові обличчя: орди демократії”

Nimses (огляд соцмережі)

Capture+_2018-04-27-17-13-36Я багато критикував українські соціальні мережі за примітивно-патріотичний підхід у створенні. Також я говорив, що нам потрібні якісь альтернативи Facebook.

Створена минулого року соцмережа Nimses нібито намагається задовольнити обидві мої претензії – вона і одразу цілиться на увесь світ, і принаймні намагається відрізнятися від усього, що нині у світі є. Але наскільки добре це вдається на практиці? Continue reading “Nimses (огляд соцмережі)”

Вибори починаються… зараз!

Ніколи не розумів, чому декого переймає, що той чи інший політик “вже готується до виборів”. Адже у цьому немає нічого поганого. Вибори, як і самореклама, пов’язана з ними, – це ефективний стимул для політиків робити щось корисне.

Я давно обстоюю одну просту думку: ніколи не рано починати передвиборчу кампанію. Мудрий політик починає свою кампанію тоді, коли закінчується попередня – незалежно від її результату. Continue reading “Вибори починаються… зараз!”

Неполітична криза Facebook

З обкладинки The Economist

Facebook переживає великий скандал і відгрібає за те, в чому головну соцмережу світу підозрювали давно: злив даних своїх користувачів. Звичайно, потенційна загроза цілеспрямованого використання даних компаніями типу Cambridge Analytica, особливо з політичною метою, видаються страхітливими. Але особисто мене як рядового користувача турбує не стільки конфіденційна інформація, яку про мене можуть злити, скільки та інформація, яку я сам хочу і не можу розповсюдити.

Facebook як платформа для обміну думками занепадає. І дедалі більше людей відчувають це на собі. Continue reading “Неполітична криза Facebook”