Facebook: Усі ваші сторінки кращі за самих себе

Великі корпорації – це погано. Коли щось розростається до великих розмірів, неодмінно воно бюрократизується і стає нездатним вирішувати елементарні проблеми. Так, тривалий час воно ще чудово працює для викачки грошей, особливо для викачки за допомогою якихось зловживань, але про відповідальність перед своєю аудиторією, про користь для суспільства в більшості випадків можна забути.

Новітні “інформаційні гіганти” щоденно доводять, що мало чим відрізняються від старих велетнів. Щойно вони стали достатньо успішними, щоби можна було не перейматися про втрату одного окремого клієнта – сервіс їхній стає дедалі гіршим, а розвиток заміняється дебільнуватими нововведенннями, які радше шкодять функціоналу, ніж розвивають його. Continue reading “Facebook: Усі ваші сторінки кращі за самих себе”

Advertisements

Перша лекція NPG: Створення команди

Проект New Political Generation успішно стартував! І я стартував як один із його лекторів. Компанія зібралася вельми іменита – як з Могилянки, так і з-поза її меж, тож я тішуся, що є частиною такої зіркової команди… Власне, між текст саме і присвячено темі створення команд. Continue reading “Перша лекція NPG: Створення команди”

Повернення додому

Україна. Вид зверху
Україна. Вид з небес

Як казав один мій колишній колега, “відпустка затягнулася”. Я повертаюся в Україну. Знаю, ви скажете, що я збожеволів, але повертаюся із власної волі. Зневажайте мене за непрактичність, зневажайте мене ціляком 😀

Про причини повернення мені хочеться зацитувати іншого свого колегу – “час рухатися далі”.  Continue reading “Повернення додому”

Ігри, які мене створили

Кажуть, про себе розповідати найважче… У цьому тексті я розповідаю про себе через власні смаки – ті ігри, які не просто є моїми “улюбленими”, а значною мірою вплинули на мене – на мої зацікавлення, стандарти якості і навіть на деякі погляди на життя. Тому (як виняток) я репощу цей допис для “Дамітріанства”.

Ігровимір!

У рубриці “Улюблені ігри” наші автори розповідають про свої вподобання. Дізнавшись, які ігри найбільше вплинули на кожного з нас, ви зрозумієте, за чиїми матеріалами особисто вам буде найкорисніше стежити і чого взагалі від нас можна чекати.

Всім привіт! З вами Канцлер ПДВ, головний редактор “Ігровиміру”. Мені випала честь представитися нашій аудиторії першим. Якщо дуже коротко: від мене ви найчастіше читатимете якусь політоту або філософію.

Говорити про найулюбленіші ігри важче, ніж може здаватися на перший погляд. Є ігри, якими я шалено захоплювався, коли грав у них, але бажання вмикати їх знову чи шукати щось подібне до них у мене виникає украй рідко (до таких, скажімо, належить серія Hitman). Є ігри, які мене захоплюють під настрій – часом я можу зникнути у Cities Skylines на багато-багато годин і діб – але це не та гра, яку я би вписав у десятку найулюбленіших. А ще є ігри, чиї концепції мені здавалися геніальними, але…

View original post Ще 1,470 слів

Грамотіям

Цей чудовий плакат закликає любити українську, але припускаю, що для українських ґраммар-нациків це ворожий плакат, бо тут в центрі – язик, а язиком мова називається у Росії! АаАаАаА!

Є борці за чистоту раси, а є борці за своєрідну “расову” чистоту мови. Останніх зустрічаю набагато частіше – як критиків моїх текстів. Зокрема текстів, які я пишу про відеоігри. Постійно вимушений вислуховувати їхні скарги на “американізованість” моєї мови або ж на те, що я послуговуюся “кацапськими правилами”. І ці ґраммар-наці, як і звичайні праворадикали, живуть у режимі постійного пошуку ворогів. У їхніх очах звичні для більшості людей слова чомусь раптом стають ознакою мало не державної зради, а правила правопису 1920-их чи якісь іще спірні та не до кінця засвоєні всіма реформи стають залізобетонною, непомильною істиною.

Тож я вирішив пояснити докладно, чому я вживаю слова на кшталт “файл” або “шутер”, чому я не люблю літеру Ґ, чому в цьому немає нічого поганого і чому слово “зберігайлівка” вживати не слід, якщо ви справді турбуєтеся про розвиток української культури.

Так, це ще один допис у жанрі “моя велика відповідь на постійно повторювану дискусію”. Бо дістало, дістало немилосердно. Continue reading “Грамотіям”

Пориньте в ігровий вимір!

Ігровимір” – це новий клубний блог про настільні та відеоігри, а також про все, що крутиться навколо них. Проект об’єднує людей по-різному професійно дотичних до ігрової індустрії, тому наші тексти – це завжди трошки більше, ніж просто власне враження про ті чи інші ігрові шедеври.

Головним редактором і автором ідеї цього проекту є самі-знаєте-хто, однак назва, логотип і дизайн сайту – це дуже значною мірою заслуга Марти Холодило. Окрім того, у різних аспектах наше колективне дітище було створене і в подальшому вдосконалюватиметься зусиллями цілої команди талановитих людей, з якою ближче ви зможете познайомитися на самому сайті “Ігровимір”. Continue reading “Пориньте в ігровий вимір!”

Джерела креативу: Нудьга

Ми живемо у світі, де максимальне заповнення часу, особливо серед молоді, стало позитивною, статусною річчю. Важко однозначно сказати, чому так. Можливо, дуже розширилася популяція трудоголіків. Можливо, люди просто всі втомилися і реально не встигають з виконанням усіх необхідних функцій, але бояться, що якщо на все забити, то скотяться на дно. А може люди насправді відчувають, що скоро буде робореволюція і всі ми станемо абсолютно непотрібними, а бути зайнятим – це ніби як бути комусь потрібним, тож треба користуватися нагодою!

Біжучи з конференції про урбаністику на відкриття нового культурного проекту ми демонструємо свою активність, проактивність і активну життєву позицію. У транспорті від одного івенту до іншого – постимо в Інстаграм, відповідаємо у Месенджері. Всі такі успішні і кльові, вічно зайняті і цікаві. Однак цей ритм життя убиває креатив. Бо для креативу критично необхідно, щоби час від часу було не просто нецікаво, а по-справжньому нудно. Continue reading “Джерела креативу: Нудьга”