Плагіат – злочин без терміну давності

Коли я вчився в університеті, заборона плагіату для мене була інтуїтивно очевидним правилом, десь на рівні з тим, що на лекціях не можна шуміти, або з тим, що в кафетерії не можна жбурлятися їжею. І я не вважаю таке моє сприйняття ознакою якоїсь великої своєї “правильності”. Ну от просто нащо плагіатити? Шоб шо? Отримаєш стєпєнь і будеш тіпа умним? Якщо ти дебіл, то ніякий папірець цього не приховає.

2019

Краще пізно, ніж занадто пізно, чи не так? 🙂 Настав час попрощатися із цим буремним роком.

Моя найбільш пам’ятна поїздка цього року – на Донбас

Вперше пишу свій традиційний річний звіт менше, ніж за добу до початку Нового Року. Відкрию “велику таємницю”: зазвичай ці звіти я починаю писати ще у листопаді, а в грудні радше редагую. Однак нині я все роблю в останню хвилину через цейтнот, який супроводжував мене більшу частину 2019-го.

Зе енд?

Друзі, годі істерії! “Демократія не для українців“, “ми маємо ризик втратити державу” – читаю у дописах людей, яких давно знаю і поважаю, бо це толкові, професійні, успішні люди. Але емоції президентської кампанії захлинули навіть їх. Вони сіли на потяг істерії і гасають на ньому, аж гай шумить!

Але якщо все навіть настільки погано, як вам здається, трагедійні зойки та огульне ярликування трьох чвертей виборців нічого ні для кого не вирішать. Крім того, насправді НЕ ВСЕ так погано і однозначно, як вам здається. Настав час трохи отямитися.

Проколи президента, приколи претендента

Можете забити мене камінням, але мені дебати на стадіоні сподобалися. Я не вбачаю в них кризу демократії. Такого роду дебати – неконвенційні. По-хорошому, вони не можуть слугувати заміною більш предметному обговоренню програм у студії, але мені поведінка обох кандидатів на стадіоні розповіла про них значно більше, ніж зміст їхніх заяв.

Дебати на стадіоні були дуже подібні до реп-батлу. Ніхто реп не читав, але всі ці нависання чинного президента над Зеленським, коли той зачитував свої запитання “з народу”, натовпи підтримки за спинами двох кандидатів з рукостисканнями і прапорами, запитання з тролінговими панчлайнами, трансляції дебатів закордон – це все було дуже близьке за атмосферою до словесної дуелі реперів. Бракувало лишень, щоб ведучий Андрій Куликов на початку сказав “Погаласуємо, трясця!”.

Пе і Зе

Мене вражає, що екзит-поли/результати першого туру когось вражають. Навіть серед мого освіченого оточення у людей подекуди прорізалася справжня паніка – бо “клоун набрав більше 30%”. аАаАа! Друзі, годі.