“Я роблю недостатньо”

Переживаю “провину вижившого” вкупі з тугою за рідним містом, за різними речами, які залишилися вдома. Постійно думаю, що або дім розграбували, або що в нього влучила ракета і він завалився, і ламаю голову, що робити, якщо сталося перше або друге. Війна – тяжка психологічно навіть для того, кому пощастило не бути під постійними обстрілами і не бачити смерть в обличчя.

Read More »

2021

Цей рік – ніби місток, підвішений між двома горами. З одного боку, він багато в чому є лише логічним продовженням минулорічної, вже добре заїжджаної історії про коронавірус. З іншого – він уже затьмарений загрозами року майбутнього. Екзистенційно 2021-ий дуже несамостійний. І я в ньому так само несамостійний, адже цього разу щорічні підсумки значно менше стосуються того, що роблю особисто я, і значно більше того, що відбувається довкола мене.

Read More »

Що працює?

33 роки – це велика і страшна цифра. Я досі пригадую себе в тому віці, коли мені 16-річні здавалися дорослими дядьками і тьотками, але ось мені вже більше, ніж удвічі більше за 16. Я – древній. Але я також при цьому і повільний, тож часто не можу позбутися відчуття, що я досі лише вчуся, роблю лише перші більш-менш серйозні кроки в житті.

Сьогодні я не буду говорити про свої досягнення – все одно мені не здається, що я досягнув чогось особливого – натомість підведу підсумок з того, чого я навчився, які висновки я зробив для себе за ці 33 роки, які основні правила я для себе виокремив.

Read More »

Десятиліття “Дамітріанства”

Моєму блогу сьогодні виповнюється 10 років. Ця знаменна дата мене застала в не найкращий для блогінгу час, але не написати нічого до цього ювілею було би геть неправильно.

Взагалі, для блогу 10 років – це космічна цифра. В моєму житті це магістратура і робота новинарем, кілька років життя в Німеччині з усіма перипетіями, які відбувалися у цей же час, і зміна трьох вельми специфічних робіт у політиці/уряді. Я-10-років-тому і Я-нині – це дві дуже різні людини, між якими вміститься іще третя. І у них усіх просто за будь-якою логікою не може бути спільного блогу.

Отже, пропоную кілька висновків про те, чого мене навчив мій власний блог за цей тривалий час у кілька принципово різних життів.

Read More »

Інші однокласники

Цього червня минуло вже аж 15 років, відколи я закінчив школу. Дивовижний шмат часу! Це вдвічі більше, ніж я провчився в Могилянці, вчетверо довше, ніж я прожив у Німеччині, зрештою, це на 50% довше за саме навчання в школі.

Read More »

2020

“З ким рік зустрінеш…”

Перша гостя на порозі мого дому в 2020-му прибула в костюмі Піщаної Виразки. Це був справді хороший костюм за мотивами гри “Мор. Утопія”. Але хто ж міг подумати, що цей візит буде пророчим?

Рік тому я казав, що “2019-ий був роком потрясінь і бур“. І тому я бажав, щоб 2020-ий був “добрішим до всіх нас“. Знову ж таки, не хочеться бути забобонним, але про всяк випадок цього разу я уникну побажань щодо прийдешнього року.

Річ навіть не в тому, що 2020-ий виявився тяжчим, але це явно не був добрий рік. Як на мене, щодо нього найкращим епітетом буде слово “дурнуватий“. І в багатьох випадках це навіть не через коронавірус… Окей, часто це було опосередковано через коронавірус.

Read More »

Fin, Мінфін!

Quarantine Mask
Держава на карантині забезпечила мене респіратором

Управління комунікацій реорганізували, тож мій квест у Мінфіні трохи неочікувано добіг кінця. Сумно, адже більшість запланованого не встиглася, а все, що встиглося, вже перекроєне під бачення інших людей.

Водночас, я відчуваю гордість, адже наша команда протрималася в рази довше за наших попередників. Ми пережили разом з міністерством дві зміни міністра, прийняття та зміну бюджету, кілька місяців карантину і цілу купу великих реформаційних починань.

Традиційно, коли я йду звідкись, я пишу про речі, яких це місце мене навчило. В цьому плані мої 260 з хвостиком днів на державній службі виявилися особливо благодатним часом.Read More »

Френдоцид

Зібрати свою першу тисячу френдів у Facebook було для мене досягненням. Ті, хто пишуть постійно, активно виступають на різноманітних заходах та/або займають високі посади, легко збирають і 2, і до 5 тисяч, і часом набагато більше підписників. Моя ж сукупна соціальна активність нижча, тому і моя перша тисяча збиралася довше, ніж у інших.Read More »

2019

Краще пізно, ніж занадто пізно, чи не так? 🙂 Настав час попрощатися із цим буремним роком.

Vostok
Моя найбільш пам’ятна поїздка цього року – на Донбас

Вперше пишу свій традиційний річний звіт менше, ніж за добу до початку Нового Року. Відкрию “велику таємницю”: зазвичай ці звіти я починаю писати ще у листопаді, а в грудні радше редагую. Однак нині я все роблю в останню хвилину через цейтнот, який супроводжував мене більшу частину 2019-го.Read More »