Антиросія

Зазвичай ідентифікація від противного – це ніби ознака несамостійності. Скажімо, якщо ви намагаєтеся робити все “не так, як Х“, то ви все одно залишаєтеся від цього самого Х по суті своїй залежними, просто зі знаком “мінус”. Тому до 24-го лютого поточного року я намагався усякому визначенню будь-чого шукати позитивний модус.

Проте дедалі більше я усвідомлюю, що ідеальний з моєї точки зору суспільний лад справді ніщо інше, як радикальна протилежність “рускому міру”. Москва вживає в звинуваченнях на адресу Заходу це слово – “Антиросія” – мовляв це те, у що Захід перетворює Україну. На жаль, закид занадто поспішний – Україні є ще над чим попрацювати на цьому шляху. Але утопічний стан, до якого ми справді прямуємо, і в якому я хотів би жити, важко описати краще, аніж словом “Антиросія”.

Russia’s Biggest Lie

Russia’s aggression against Ukraine is built on a lie. And I want everyone in the world to understand that. This whole war – since the annexation of Crimea and fake “referendums” in Donbas in 2014 and up to the full-scale invasion on the 24th of February in 2022 – is based on a terribly, perversly fake pretense. Russian president as well as many Russian politicians on many occasions said that Russian speakers in Ukraine were somehow oppressed or that they are threatened by Ukrainian nationalists. This is the most absurdist nonsense I have ever heard in my lifetime. This I am saying as a person who was speaking predominantly Russian for the most part of my life.

Про гідність

Я належу до людей, що так і не розчарувалися в жодній з новітніх українських революцій. Передовсім тому, що мої очікування не були надмірними, як це зазвичай буває у людей. Але також і тому, що я усіляко стараюся мислити в категоріях наслідків.

Буття “поза політикою”

Щоби зрозуміти, чи може спорт, мистецтво чи будь-яка інша сфера суспільного життя бути поза політикою, треба спершу зрозуміти, що таке політика – і все стане на свої місця.

Занепад влади

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.

Усім нам наука

Нині багато людей обурюються, бо скандальний і не цілком адекватний політик Ілля Ківа захистив кандидатську дисертацію і отримав науковий ступінь у сфері державного управління. На знак протесту щонайменше один інший нардеп відмовився від аспірантури і один науковець спалив свій диплом. Розслідувачі “Бігус.інфо” навіть взялися аналізувати роботу Ківи на предмет плагіату та інших ознак ненауковості.

З одного боку, я трохи навіть радий, що Ківа здобув диплом, адже в суспільстві (принаймні у Facebook) знову жваво обговорюється проблема вітчизняної науки, а точніше – її системних провалів.

Звідки береться конспірологія і як їй протидіяти?

“Світовий уряд” виглядає десь так

Вигадування теорій змови, яке часто називають конспірологією, – цілком природна, притаманна людству річ. Але природна – не означає, що хороша. Пам’ятайте, помирати через анафілактичний шок, бо у вашого тіла пішла надмірна алергічна реакція – теж цілком природно – і погано, і тупо.

Ми біологічно налаштовані так, щоби шукати взаємозв’язок між різними елементами того, що ми спостерігаємо довкола себе. І коли мозку немає чим зайнятися, він починає шукати взаємозв’язки там, де їх уже може і не бути: ми намагаємося розгледіти якусь логіку у візерунках килиму на стіні, вирахувати імовірність випадання певного числа в лотереї або ж придумуємо теорію змови.

Низька явка: що робити?

Низька явка на місцевих виборах наробила фурору. Дехто відверто засумував, коли побачив, що в його області або місті проголосували ледь-ледь третина виборців. У Києві мера обрали, по суті, 17-18% виборців, тобто навіть не кожен п’ятий.

Однак, можливо, низька явка – це не така вже і катастрофа?

По-перше, низька явка – це очікувано.

2019

Краще пізно, ніж занадто пізно, чи не так? 🙂 Настав час попрощатися із цим буремним роком.

Моя найбільш пам’ятна поїздка цього року – на Донбас

Вперше пишу свій традиційний річний звіт менше, ніж за добу до початку Нового Року. Відкрию “велику таємницю”: зазвичай ці звіти я починаю писати ще у листопаді, а в грудні радше редагую. Однак нині я все роблю в останню хвилину через цейтнот, який супроводжував мене більшу частину 2019-го.

Рік удома

Ось і минули 12 місяців з моменту мого повернення до Києва. І я цілком легітимно можу сказати, що це були чи не найбуремніші 12 місяців мого дотеперішнього життя: ОСББ, нові проблеми з очима, дві виснажливі передвиборчі кампанії поспіль, процес працевлаштування у Мінфін (де нині чи не найжвавіший період за всю історію Незалежності), а ще пара не надто вдалих спроб запустити власні проекти, а також низка інших викликів, які напевно доведеться добивати вже у наступному році.

Але ні, я досі не шкодую, що повернувся (хай наші вітчизняні зрадофіли і мої особисті недоброзичливці кусають лікті!)