Антиросія

Зазвичай ідентифікація від противного – це ніби ознака несамостійності. Скажімо, якщо ви намагаєтеся робити все “не так, як Х“, то ви все одно залишаєтеся від цього самого Х по суті своїй залежними, просто зі знаком “мінус”. Тому до 24-го лютого поточного року я намагався усякому визначенню будь-чого шукати позитивний модус.

Проте дедалі більше я усвідомлюю, що ідеальний з моєї точки зору суспільний лад справді ніщо інше, як радикальна протилежність “рускому міру”. Москва вживає в звинуваченнях на адресу Заходу це слово – “Антиросія” – мовляв це те, у що Захід перетворює Україну. На жаль, закид занадто поспішний – Україні є ще над чим попрацювати на цьому шляху. Але утопічний стан, до якого ми справді прямуємо, і в якому я хотів би жити, важко описати краще, аніж словом “Антиросія”.

Що працює?

33 роки – це велика і страшна цифра. Я досі пригадую себе в тому віці, коли мені 16-річні здавалися дорослими дядьками і тьотками, але ось мені вже більше, ніж удвічі більше за 16. Я – древній. Але я також при цьому і повільний, тож часто не можу позбутися відчуття, що я досі лише вчуся, роблю лише перші більш-менш серйозні кроки в житті.

Сьогодні я не буду говорити про свої досягнення – все одно мені не здається, що я досягнув чогось особливого – натомість підведу підсумок з того, чого я навчився, які висновки я зробив для себе за ці 33 роки, які основні правила я для себе виокремив.

Занепад влади

Почну із застереження. В українській версії книжка називається “Занепад влади“, що є не цілком точним перекладом оригінальної назви (The End of Power), але відповідає суті. Сам автор, Мойзес Наїм, неодноразово зазначає, що принаймні на цьому етапі описані ним процеси ведуть радше не до зникнення реальної влади, а до її розмиття, до занепаду (decay). Більше того, він цілком свідомий, що навіть у форматі всього лише занепаду, а не кінця влади його ідея може здатися суперечливою, адже ми спостерігаємо нині, як розрив між багатими і бідними зростає, як великі корпорації укрупнюються і розширюють сфери своєї діяльності, як продовжується міжнародна концентрація медіа-сфери, як в Росії та Китаї посилюється тиранія і контроль за діями громадян і т. д. Про який кінець чи занепад взагалі може бути мова?

Давайте по порядку.

Homo Deus

На початку може здатися, що Харарі – один з тих екзальтованих авторів, які безмежно захоплені і засліплені здобутками людства. Харарі говорить, що ми побороли голод, хвороби і війну. Можливо, у коронавірусному і напруженому 2020-му так не здається, але суто статистично Харарі правий.

Атеїстам

Це перше послання несвятого Дамітрія Сирецького до атеїстів.

Жартую. Це один із тих записів, в яких я виписую розлогу відповідь на певний тип суперечки, який часто трапляється в моєму житті, – просто щоб зекономити час в подальшому. Отже, якщо ви опинилися тут за прямим посиланням, найімовірніше, ви особисто мене просто дістали і я не бачу смислу в подальшій персональній дискусії з вами.

Аве, Цезар! (2016)

Знову каюся – оце тільки зараз подивився перший в своєму житті фільм братів Коенів. Але краще пізно, ніж ніколи.

Історія обертається навколо менеджера однієї з Голлівудських студій. Йому доводиться водночас мати справу із браком талановитих акторів для чоловічих ролей першого плану, викраденням однієї із зірок, скандалом навколо позашлюбної дитини відомої актриси, нав’язливими журналістами та власною нездатністю кинути курити.

Spotlight (2015)

Це не зовсім нормальний огляд, оскільки фільм я дивився не в оригіналі. Spotlight став першим повнометражним фільмом, який я весь подивився німецькою – без субтитрів жодною мовою. Однак, як не дивно, я багато чого зрозумів 🙂

На жаль, Spotlight опинився (іронічно щодо назви) поза увагою прожекторів, оскільки “Оскар” цього року вперше отримав Леонардо Ді Капріо, якого я, звісно, дуже шаную, але який перекрив собою решту переможців престижної премії.

Велике переселення народів

Біженці в Європі – тема надзвичайно складна. ЄС перерозподіляє десятки тисяч біженців задля вирівнювання навантаження на економіку. Угорщина та Хорватія закривають кордони і скаржаться, що більше вже нікого не подужають прийняти. Люди влаштовують ініціативи гостинності, а з іншого боку ксенофобські рухи піднімають голову.

Всі зараз намагаються давати якісь оцінки тому, що відбувається, а хаос наростає. Відверто скажу, що не претендую тут на якісь однозначні, остаточні узагальнені твердження про біженців. Надто багато чинників, і я лише можу їх окреслити і частково проілюструвати.

The bottom line is money?

Передовсім слід прояснити важливе питання щодо того, чи витримає економіка ЄС наплив біженців

“Баудоліно” – історія одного вигадника

Вперше за декілька місяців пишу огляд, вперше за декілька років пишу огляд на книжку, вона того варта 🙂

Це хороший приклад постмодерного твору.

Meine Kirche in Deutschland

Я таки вибрався на недільну службу. І не просто на службу, а до громади, що є сестринською по духу з моєю рідною Українською лютеранською церквою (УЛЦ). Це громада SELK (Самостійна євангелічна лютеранська церква), яка знаходиться на іншому кінці Бонна і до якої я ніяк не міг доїхати цілих три місяці.

Меса відбулася у невеликій переважно дерев’яній будівлі зі скромною дзвіницею надворі. В залі було не більше 70 місць і менше половини з них були зайняті. Напевно, консервативне лютеранство скрізь є отією самою “малою черідкою”, про яку йдеться в Писанні.