Для мене книга Барака Обами стала першою за багато років аудіокнигою. І усім іншим я радив би її саме не читати в паперовому форматі, а слухати аудіо в оригіналі, адже Обама читає свою книгу сам, виразно і з інтонаціями, які додають динаміки і об’ємності його розповіді. Його історія про труднощі роботи президента наймогутнішої країни світу неабияк підтримувала мене впродовж останніх пари тижнів.
Read More »Голова Офісу Президента України та переобраний безтолковий мер Києва привітали Джо Байдена з перемогою на виборах президента США. І справді, схоже, що Байден стане 46-им американським президентом. Його опоненту і поки що чинному президенту Дональду Трампу доведеться щонайменше судитися за перерахунок голосів у двох, а ймовірно, що і в трьох штатах (Пенсильванія, Невада і Джорджія), щоби відібрати у Байдена перемогу.
Хоча суди і перерахунки навряд чи щось принципово змінять, вітати Байдена ще трохи рано.
Read More »
Кажуть “не сперечайся з дурнем, бо він опустить тебе до свого рівня, а там переможе за рахунок досвіду”. Але якщо ти змагаєшся за посаду президента і тобі треба взяти участь в дебатах, дотриматися цієї поради може бути складно.
Read More »
Книга “Вища відданість“ (Higher Loyalty) колишнього директора ФБР Джеймса Комі це щось середнє між мемуарами, посібником з етичного лідерства і збіркою анекдотів, часом доволі похмурих. Звичайно, тут багато “сучасної історії” Америки, як і в подібних книгах, написаних за останні 4 роки посадовцями, яких звільнив Дональд Трамп. Однак передовсім це все ж таки ідейна, навіть ідеологічна праця, в якій автор наочно показує, чому чесність по життю і відданість інститутам важливіша за короткострокову вигоду та мафіозний трайбалізм. І саме цими ідеями “Вища відданість” дуже близька мені.Read More »
Мемуари покійного сенатора Джона МакКейна важко назвати історією успіху. Він пише про поразку на виборах президента, про неспроможність запобігти провалам США в Іраку, про вибачення перед бойовиком-ісламістом за тортури, яких той зазнав у американській в’язниці. Всі ці історії – своєрідна хроніка невдач, і часом навіть дивно, як людину, яка все це пережила, можна вважати героєм, взірцем, визначною особистістю. І особливо гірко стає читати книгу, коли чітко уявляєш, як воно було МакКейну в тій чи іншій ситуації – коли він розумів, що все буде швидше за все погано, а навіть якщо і вдасться запобігти найгіршому сценарію, ніхто тобі потім не подякує.
Однак саме це і робить дану книгу важливою.Read More »
“Бійся тихої людини. Коли всі говорять, він спостерігає. Коли всі діють, він планує. І коли всі нарешті спочивають – він завдає удару“. Ця цитата на початку фільму “Влада” (Vice) ніби готує нас побачити сходження до влади справжнього злого генія. Однак цінність фільму полягає саме в тому, що головний герой – Дік Чейні – показаний не найбільш амбіційним, не найяскравішим і не таким вже і маніпулятивним політиком. Трясця, та він не так, щоб дуже відрізняється від середньостатистичного американця… чи взагалі від середньостатистичного чоловіка на цій планеті.
Це той фільм, який варто подивитися бодай заради геніальної гри Крістіана Бейла. У світі кіно він відомий передовсім тим, що задля кожної ролі суттєво змінює свою вагу. А тут він змінюється на очах, граючи свого персонажа і в 30, і в 60.Read More »
Днями переглянув кілька промов американських політиків щодо смерті сенатора Джона МакКейна, який пішов з життя 25 серпня. З цих виступів можна чимало дізнатися не лише про покійного сенатора, але і про американську політику, і про США в цілому.
Найцікавіші промови – Ліндсі Грема, близького соратника МакКейна, Джо Байдена, демократа і екс-віце-президента США, та двох президентів – Джорджа Буша молодшого і Барака Обами, які свого часу перемогли МакКейна на президентських виборах. Перші дві промови – дуже емоційні, інші – більш статечні, але не позбавлені ані суму, ані гумору. Так, гумору було чимало. Жарти під час панегириків – це дивно і… неочікувано правильно.Read More »
Книга “Шлях до несвободи” (The Road to Unfreedom) одного з моїх найулюбленіших інтелектуалів Тімоті Снайдера – дуже амбіційна. Вона про історію, свідками якої ми є. Але це праця не просто про події. Це книга про конкретних функціонерів та про глобальні ідеї, що рухають цими подіями.
Снайдер описує перетворення в Росії, Україні, ЄС і США у період з 2011 по 2016 роки. Серед охоплених подій: протести на Болотній площі, Євромайдан, анексія Криму і вторгення Росії на Донбас, криза біженців, Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах президента США. Цікаво читати книгу, яка написана як історична, але розповідає про те, що відбувалося з тобою, твоєю країною і твоєю епохою от лише буквально вчора. І немає жодних сумнівів, що ці події матимуть значний вплив на подальший плин історії.Read More »
Мало який інший політик цього десятиліття дав більше приводів до жартів, ніж Дональд Трамп. Деякі актори і коміки навіть наново відкрили себе світу завдяки пародіюванню американського президента. Звичайно, найбільш відомим серед таких є Алек Болдуїн з його дотепами на Saturday Night Live. Однак сьогодні я розповім не про нього.
Ентоні Атаманюк – американський комік з українським корінням. Нині він веде передачу The President Show на Comedy Central. Read More »
Більшість політичних коміків – доволі грубі. Знаменитий Джон Стюарт і його наступник на Daily Show Тревор Ноа нерідко опускаються до туалетних жартів. Стівен Колбер, попри свою феєричність, часом перегинає з грою на непристойностях, коли штормить Трампа. В українського 95-го кварталу взагалі все, що не є політичним – це жарти сексуального (чи сексистського) характеру. Не так багато людей здатні бути інтелігентними та смішними водночас. І тут напевно мало хто може позмагатися з єгиптянином Басемом Юсефом.Read More »
Дамітріанство 