2022

Сказати, що 2022-ий був поганим, було би занадто м’яко та неоригінально. Проблеми у більшості з тих, хто читатиме цей текст, подібні, а скиглення мало допомагає їх залагоджувати. Саме тому цьогорічні підсумки я спробую сфокусувати на хорошому, принаймні на тому, що дарувало мені впродовж року надію, на тому, що здавалося мені правильним, і на тому, що хоча би якоюсь мінімальною мірою наближало перемогу.

Почнімо з того, що я дуже нормально цьогоріч справився з базовим завданням “просто вижити”.

Россиянам

И тех, кто “за”, и тех, кто как бы “против”,
И тех, кто “воздержался” – не люблю.
М. Ефремов

Этот перечень – послание для россиян. И “хороших”, и “плохих”. Для всех, кто будет задавать вопросы о том, откуда берётся “руссофобия”, почему мы вас не любим, не хотим считаться с вами ни “одним народом”, ни “братскими народами”. Для всех удивлённых, почему Украина оказывает такое яростное сопротивление вам, бандитской бензоколонке, притворяющейся государством.

Выставка уничтоженной российской техники в центре Киева

Любой из пунктов ниже – это уже очень серьёзное злодеяние, достойное самого жёсткого наказания и ставящее под сомнение надежду на прощение. Но список долог и, к огромному моему сожалению, вероятнее всего, будет дополняться…

Original Russian Crime

These days a delegation from the International Atomic Energy Agency (IAEA) visited the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant (ZNPP) controlled now by the Russian invaders. The scientists of IAEA were led through the ZNPP territory by a Russian representative to a hole made by an artillery shell. It was apparent that the shell came from the direction of territories occupied by Russia. But the Russian “guide” made an effort to “explain” that when the shell hits the ground, it (somehow) jumps and turns around, so that it actually must have arrived from the Ukrainian side.

This lie is very typical for Russians. This isn’t just an exaggeration or ideological framing. This is a complete and absolute bullshit… You know, “jumping artillery shells” – the ones produced specifically to turn around after impact to make Russia look bad. But as one German guy once said, the people would sooner believe a big lie than a small one, because when the people hear the big lie they cannot imagine that someone would lie in such a shameless way.

“Peace, peace, peace…”

If there is one thing that truly disgusts me in the world’s reaction to Russian aggression is the naivety of the abstract calls to “stop the war” – without clarification WHO must stop it and HOW.

Such attitude trivializes the immense ongoing suffering of people in Mariupol, Kharkiv, Chernihiv and many other Ukrainian cities and villages. Like it’s not a true genocide, not the most ruinous war in Europe since WWII, but a mere fistfight of some teenagers in the school yard: “Oh, Ukraine, why can’t you simply be friends with Rashiya?”

“Я роблю недостатньо”

Переживаю “провину вижившого” вкупі з тугою за рідним містом, за різними речами, які залишилися вдома. Постійно думаю, що або дім розграбували, або що в нього влучила ракета і він завалився, і ламаю голову, що робити, якщо сталося перше або друге. Війна – тяжка психологічно навіть для того, кому пощастило не бути під постійними обстрілами і не бачити смерть в обличчя.

Russia’s Biggest Lie

Russia’s aggression against Ukraine is built on a lie. And I want everyone in the world to understand that. This whole war – since the annexation of Crimea and fake “referendums” in Donbas in 2014 and up to the full-scale invasion on the 24th of February in 2022 – is based on a terribly, perversly fake pretense. Russian president as well as many Russian politicians on many occasions said that Russian speakers in Ukraine were somehow oppressed or that they are threatened by Ukrainian nationalists. This is the most absurdist nonsense I have ever heard in my lifetime. This I am saying as a person who was speaking predominantly Russian for the most part of my life.

“Безодня” (Влад Сорд)

“Безодня“, серія коротких оповідань, написаних учасником бойових дій Владом Сордом, – це напевно найбільш підходяща художня література для читання, коли над тобою нависає загроза повномасштабного вторгнення російської армії. Збірка розповідає не стільки навіть про війну на Донбасі, скільки про ситуації, спричинені цією війною, про звичайних (і не дуже) людей, що опинилися у цих ситуаціях. Усі розповіді по-своєму похмурі, але більшість із них я би не назвав депресивними.

Правда і вигадка тут розмиті і перемішані. Очевидно, що багато, якщо не більшість, героїв принаймні частково списані з реальних людей. Але де саме запозичені з реальності факти переростають у байку, сказати буває складно – через це навіть деякі фантастичні елементи здаються радше перебільшенням, таким собі магічним реалізмом, аніж цілковитою фантастикою. Це своєрідний weird west в декораціях війни на Донбасі. І лінія розмежування – це також і лінія контакту з незвіданим і нереальним.

2021

Цей рік – ніби місток, підвішений між двома горами. З одного боку, він багато в чому є лише логічним продовженням минулорічної, вже добре заїжджаної історії про коронавірус. З іншого – він уже затьмарений загрозами року майбутнього. Екзистенційно 2021-ий дуже несамостійний. І я в ньому так само несамостійний, адже цього разу щорічні підсумки значно менше стосуються того, що роблю особисто я, і значно більше того, що відбувається довкола мене.

Про гідність

Я належу до людей, що так і не розчарувалися в жодній з новітніх українських революцій. Передовсім тому, що мої очікування не були надмірними, як це зазвичай буває у людей. Але також і тому, що я усіляко стараюся мислити в категоріях наслідків.

Буття “поза політикою”

Щоби зрозуміти, чи може спорт, мистецтво чи будь-яка інша сфера суспільного життя бути поза політикою, треба спершу зрозуміти, що таке політика – і все стане на свої місця.