Ізнову долучаюся до мого спільника і тревелогера Ігоря Савченка у дослідженні недорозкручених цікавинок нашої країни. Метою подорожі цього травня стала гетьманська столиця Батурин, однак дорогою до нього ми намітили з десяток інших вартих уваги місць, а деякі відкрили для себе геть випадково. Розповідь про подорож викладено не зовсім хронологічно, але ви легко можете, розклавши згадані локації по карті, повторити наш маршрут. Або ж просто прокрутіть до частини про Батурин.
Read More »
На початку може здатися, що Харарі – один з тих екзальтованих авторів, які безмежно захоплені і засліплені здобутками людства. Харарі говорить, що ми побороли голод, хвороби і війну. Можливо, у коронавірусному і напруженому 2020-му так не здається, але суто статистично Харарі правий.
Read More »Берлін – моя третя європейська столиця (якщо не рахувати Києва) і (якщо не рахувати Москви) це найбільше місто, в якому я був. Зізнаюся одразу, що двох днів було замало, щоб скласти повноцінне враження – і це радше виняток у моєму досвіді. Менше з тим, багато речей мене встигли вразити. Про них детальніше – далі.
Берлін справді величезний, і я одразу тут відчув себе як вдома: натовпи людей, багато транспорту, поліція, великі будинки і просто шалено багато ремонтів. За два дні мого візиту я бачив буквально з півдюжини вулиць де не було перекопано і не ремонтувалася жодна будівля. І це додає відчуття життя – скрізь щось робиться, кудись рухається.Read More »
Сьогодні – 100-річчя великої трагедії, за якою послідувала купа абсурду, руйнувань і убивств.Read More »
Дочитав і, традиційно, написав не стільки рецензію, скільки конспект. Враховуючи те, що це книга на 400+ сторінок, читання мого конспекту для багатьох може виявитися економічно виправданим.
Передовсім, це книга не стільки про те, чому нації занепадають, скільки про те, чому їм не вдається розвинутися. Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон практично всю дорогу показують нам шляхи одних держав до їхнього нинішнього успіху і процвітання (США, Західна Європа, Японія) та шляхи інших держав, які мали від початку подібні чи навіть кращі умови, але ганебно і неодноразово їх змарнували.Read More »
Подорож до Аушвіца і Біркенау виявилася морально важчою, ніж я очікував. Це вам не історичний музей. Тобто так… формально це музей, але розуміння того, що і як там відбувалося, робить його безмежно далеким від музейного досвіду. Не можна це порівняти і з цвинтарем чи меморіалом. Це місце злочину, тільки помножене у сотні тисяч разів.
Колись я пропустив можливість побачити ці табори, але доля підкинула нову нагоду. Ідея поїхати туди виникла дуже раптово, коли виявилося, що я не зможу зустрітися ні з ким зі своїх друзів у Польщі цього літа. А може мене підштовхнула нещодавня поїздка до Ессена, де мій дід колись сидів у трудовому таборі… Не суть важливо, що було причиною. Суть в тому, що ось, я стояв біля пекла на землі.Read More »
Часом я проводжу для своїх колег і друзів, які навідуються до Бонна, екскурсії. Подорожую з ними до Семигір’я – казкової місцевості зовсім неподалік мого дому, буквально через річку.
Із Семигір’я і вгору за течією Рейну починається регіон з найбільшою концентрацією замків у світі. Вздовж берегів річки тягнуться невисокі гори, і на вершині кожної з них – замок або палац, або монастир, або маєток, або вежа, або якісь руїни.Read More »
Посмотрел сериал (скорее – многосерийный фильм) “Жизнь и судьба” авторства Сергея Урсуляка, того же, который снял “Ликвидацию”. Да-да, это российское кино, но прежде, чем делать выводы – прочтите рецензию. “Жизнь и судьба” – один из немногих российских продуктов, которые можно и даже нужно смотреть, тем более сейчас, во времена этой, новой войны.
Но фильм этот не о войне. Война, Сталинград – скорее фон происходящего. И немцы (их почти не называют фашистами или нацистами – они прежде всего “немцы”) воспринимаются скорее как какое-то стихийное бедствие, а не как враг с осознанными целями.Read More »
Наближається День Перемоги з усіма його неоднозначностями. Цей та наступний тиждень я присвячую антивоєнній темі та альтернативному погляду на війну. Фільм, який дає один з таких альтернативних поглядів – Unter dem Sand (“Під піском”) або Land of Mine (“Моя земля”/”Земля мін”). Я переглянув його в Бонні на днях Скандинавського кіно.
Це розповідь про розчищення мін після Другої світової війни на західному узбережжі Данії. Для цієї рідко згадуваної в підручниках історії місії було використано німецьких військовополонених – 2000 осіб, з яких близько половини загинули або дістали страшні каліцтва. Багато з них були іще підлітками.Read More »
З величезним запізненням у цілий тиждень публікую фотографії з шоколадної фабрики, пардон – із шоколадного музею у Кельні, куди мене витягли Андрій Жеребко та Катя Кувіца, за що я їм дуже дякую 🙂
Хоч музей насправді майже не намагається повторювати казкову атмосферу “Чарлі і шоколадної фабрики”, мені захотілося спробувати шматочок побаченої продукції вже після перших 5 хвилин. Саме для таких випадків у музеї разом із шоколадом дають маленьку плиточку – щоби відвідувачі не збожеволіли.Read More »
Дамітріанство 