Books and Movies, Politmeister

Чому нації занепадають?

Дочитав і, традиційно, написав не стільки рецензію, скільки конспект. Враховуючи те, що це книга на 400+ сторінок, читання мого конспекту для багатьох може виявитися економічно виправданим.

Передовсім, це книга не стільки про те, чому нації занепадають, скільки про те, чому їм не вдається розвинутися. Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон практично всю дорогу показують нам шляхи одних держав до їхнього нинішнього успіху і процвітання (США, Західна Європа, Японія) та шляхи інших держав, які мали від початку подібні чи навіть кращі умови, але ганебно і неодноразово їх змарнували. Читати далі

Advertisements
Letters from the West

Аушвіц/Біркенау

Подорож до Аушвіца і Біркенау виявилася морально важчою, ніж я очікував. Це вам не історичний музей. Тобто так… формально це музей, але розуміння того, що і як там відбувалося, робить його безмежно далеким від музейного досвіду. Не можна це порівняти і з цвинтарем чи меморіалом. Це місце злочину, тільки помножене у сотні тисяч разів.

DSC_0918
Ворота смерті і дорога смерті в Біркенау

Колись я пропустив можливість побачити ці табори, але доля підкинула нову нагоду. Ідея поїхати туди виникла дуже раптово, коли виявилося, що я не зможу зустрітися ні з ким зі своїх друзів у Польщі цього літа. А може мене підштовхнула нещодавня поїздка до Ессена, де мій дід колись сидів у трудовому таборі… Не суть важливо, що було причиною. Суть в тому, що ось, я стояв біля пекла на землі. Читати далі

Letters from the West

Семигір’я

Часом я проводжу для своїх колег і друзів, які навідуються до Бонна, екскурсії. Подорожую з ними до Семигір’я – казкової місцевості зовсім неподалік мого дому, буквально через річку.

Семигір'я
Руїни фортеці Драхенфельс (вище) та замок ХІХ століття Драхенбург. Вид з Петерсберга

Із Семигір’я і вгору за течією Рейну починається регіон з найбільшою концентрацією замків у світі. Вздовж берегів річки тягнуться невисокі гори, і на вершині кожної з них – замок або палац, або монастир, або маєток, або вежа, або якісь руїни. Читати далі

Books and Movies, Letters from the West

Totentanz

Книжка “Танок смерті” (Totentanz) Бернгарда Келлерманна стала для мене знаковим випробуванням. Аж не віриться, але я її здолав!

Totentanz.JPG

Це перша “повнометражна” книга німецькою мовою, яку я прочитав. Її мені подарували задля допомоги в навчанні – вона буцімто “адаптована”, однак читати було складно і перші кілька місяців мого перебування в Німеччині я взагалі толком не міг зрозуміти, що саме відбувається навіть на її першій сторінці. Читати далі

Books and Movies

Жизнь и судьба (2012)

Посмотрел сериал (скорее – многосерийный фильм) “Жизнь и судьба” авторства Сергея Урсуляка, того же, который снял “Ликвидацию”. Да-да, это российское кино, но прежде, чем делать выводы – прочтите рецензию. “Жизнь и судьба” – один из немногих российских продуктов, которые можно и даже нужно смотреть, тем более сейчас, во времена этой, новой войны.

LaD

Но фильм этот не о войне. Война, Сталинград – скорее фон происходящего. И немцы (их почти не называют фашистами или нацистами – они прежде всего “немцы”) воспринимаются скорее как какое-то стихийное бедствие, а не как враг с осознанными целями. Читати далі

Books and Movies

Земля моя/Земля мін (2015)

Наближається День Перемоги з усіма його неоднозначностями. Цей та наступний тиждень я присвячую антивоєнній темі та альтернативному погляду на війну. Фільм, який дає один з таких альтернативних поглядів – Unter dem Sand (“Під піском”) або Land of Mine (“Моя земля”/”Земля мін”). Я переглянув його в Бонні на днях Скандинавського кіно.

unter-dem-sand.jpg

Це розповідь про розчищення мін після Другої світової війни на західному узбережжі Данії. Для цієї рідко згадуваної в підручниках історії місії було використано німецьких військовополонених – 2000 осіб, з яких близько половини загинули або дістали страшні каліцтва. Багато з них були іще підлітками. Читати далі

???

Кельн і шоколадна фабрика

З величезним запізненням у цілий тиждень публікую фотографії з шоколадної фабрики, пардон – із шоколадного музею у Кельні, куди мене витягли Андрій Жеребко та Катя Кувіца, за що я їм дуже дякую 🙂

Chocomat

Хоч музей насправді майже не намагається повторювати казкову атмосферу “Чарлі і шоколадної фабрики”, мені захотілося спробувати шматочок побаченої продукції вже після перших 5 хвилин. Саме для таких випадків у музеї разом із шоколадом дають маленьку плиточку – щоби відвідувачі не збожеволіли. Читати далі