Bastion

Бастіон сподобається шанувальникам невеликих, але якісних, не зовсім стандартних, але простих по суті ігор.

Світ зазнав того, що постійно згадується лише як Лихо. Лихо розбило землю на купу летючих уламків, а більшість людей перетворило на статуї. На щастя, дехто вижив, а між уламками лишилися деякі шляхи сполучення. Безіменний та мовчазний головний герой прокидається і розуміє, що щось тут не так. Він відправляється до Бастіону – прихистку, призначеного саме для таких ситуацій.

Всі, хто хвалить “Бастіон”, хвалять його передусім за атмосферний голос оповідача (Логан Канінгем), який коментує кожну дію головного героя. І справді, голос оповідача крутий, хоча і звучить він так, ніби щойно вирваний з якогось вестерну, де саме Малюк Біллі мав надерти зад якомусь поганцю із прерій. Також голос трошки вибивається із заставок, де наші персонажі намальовані у стилі аніме. Але спишемо ці невідповідності на постмодерний стан культури.

Насправді, оповідач коментує не всі дії головного героя та не лише їх. Часто нам пояснюється історія місць, якими подорожує головний герой, коментується зброя або вороги, на яких ви натрапляєте. Оповідач дуже рідко повторює свої фрази і це просто неймовірне досягнення (надто після Скайріму з його постійно повторюваною реплікою про стрілу в коліні). Навіть якщо ви повертаєтеся до локації, в якій ви вже були, звучать альтернативні коментарі, а іноді і взагалі нічого. Оповідачу вдається розповісти цікаво просту в суті своїй історію війни, що призвела до Лиха. В цьому завданні його неабияк підтримує музика.

Музика Бастіону просто чарівна і здатна компенсувати недоопрацювання гри. Це набір дуже різних мелодій – від замисленої пісні тихої ночі посеред лісу біля вогнища й намету до мотиву запальної перестрілки з близькосхідними нотками. Навіть якщо не думаєте грати в Бастіон – скачайте собі саундтрек!

У світі Бастіону ви натрапите на 11 різних видів зброї, що принципово і разюче різняться. Давненько вже не було ігор, де мушкет і карабін настільки сильно відмінні одне від одного. Давненько не було ігор, в яких на завдання ви можете взяти одночасно не більше двох одиниць зброї. Давненько не було ігор, де правильний вибір зброї може прямо визначати рівень складності конкретного рівня.

З нетривалою розбудовою Бастіону відкриваються можливості вдосконалювати зброю та купувати та вибирати спеціальні вміння, що покликані вас врятувати, коли вас оточили (наприклад, кинути гранату чи зробити пірует з мечем).

Розробники запропонували також нестандартну систему розвитку персонажа, яка нам представлена, як не дивно, у вигляді бару. Так, бару, закладу, в якому п’ють переважно алкогольні напої. Ви виставляєте на полицю таку кількість напоїв, скільки рівнів персонажа ви маєте. Кожен напій дає той чи інший бонус і вам треба обирати напої, які вам допоможуть найбільше.

Але, як на мене, найцікавішим елементом є система ідолів. Ми звикли, що в іграх релігійні речі нас переважно підтримують, дають якісь бонуси. Тут все навпаки, язичницькі боги підсилюють ваших ворогів у той чи інший спосіб. Єдине, що ви отримуєте взамін – невеличкий бонус до отримуваного досвіду.

Головним недоліком гри я би назвав недоопрацьованих ворогів. Серед них декотрі викликають одне бажання: спитати розробника “Невже не було нічого цікавішого?”. Наприклад, дятли. До чого ДЯТЛИ в світі, де замість шахтарів працюють привидоподібні згустки чорнила? Або підземний гігантський алігатор. Це трошки маразм, який до всього вибивається із загальної картини світу. Ближче до суті, мені було шкода, що за всього чудового арсеналу зброї та здібностей ми отримали трошки убогий перелік не надто цікавих і не найкраще намальованих ворогів.

Загалом, Бастіон у мене викликав трошки щемливі відчуття. Відчуття самотності і суму у поламаному світі. Анімешність персонажів відсилає особисто мене до типового новітнього японського наративу, де герої мали зупинити якусь (читай: ядерну) катастрофу, але не змогли. І це не Фалаутівська ядерна катастрофа, сповнена карикатурності, свободи і боротьби за виживання. Японський постапокаліпсис завжди якийсь печальний, такий, коли смислу виживати, здається, немає, хоча є можливості.

Бастіон досить короткий (я пройшов сумарно за 5 годин), гарний і приємний. Гадаю, більшість людей зможе розслабитися і отримати задоволення завдяки Бастіону. А з набору зброї, представленого у грі, мають повчитися, мабуть, усі виробники усіх сучасних ігор. Проте не раджу розраховувати на щось захмарно унікальне. Це все ж таки просто хороший продукт незалежного розробника, а не геніальний витвір мистецтва.

ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

• 1.7 GHz
• 2 GB RAM
• Video Card 64 MB