Жовтень – це завжди такий дуже шкільний для мене місяць. Все це пожовкле листя навколо, мряка з прохолодним вітром або оманливі останні деньки тепла – ці речі примушують мене згадувати запах перших простих олівців, які я носив з собою в пеналі в перший клас. І також я пригадую, яким був папір моїх зошитів і їхні запахи теж. Пригадую ті ранки, коли я йшов до школи і вона була для мене цілим світом.

Школа

Пройшло 7 чудових років відколи я не ходжу в школу. Що за цей час мені знадобилося в роботі та навчанні з тих речей, яких мене навчила школа? Я вирішив скласти невеличкий перелік.

Вміння і любов писати. Якщо школи для чогось справді потрібні. то це для того, щоби люди вміли читати, писати і рахувати. Читати я навчився сам десь у 4 роки, рахувати – точно і не пригадаю коли навчився. А от писав я до школи винятково друкованим КАПСЛОКОМ. У школі мене з великими потугами навчили писати курсивом, що мені з часом подобалося все більше і більше. І ось я дожив до того часу, коли майже всі, кому щось доводиться писати, пишуть майже винятково в електронному вигляді – без ручок і паперу. Але я і досі пишу ручкою, щонайменше, у своєму органайзері і за всілякої найменшої нагоди.

Вірші українських поетів. Я пам’ятаю небагато, але їх можна читати репчиком, коли миєш посуд, а пісні Танкяна вже всі переспівав.

Смак і зацікавлення літературою. Хоча я завжди хвалюся своїм невіглаством і украй скромною кількістю прочитаних книжок, за час навчання у школі я виробив певну звичку читати кожну книгу уважно і вдумливо, а ще – не читати абищо. За це я би мав дякувати моїй вчительці зарубіжної літератури, яка, на жаль, померла декілька років тому через стан здоров’я.

Англійська мова. Англійська мова розширила кордони мого світу аж до країв людської цивілізації. Завдяки знанню мови я можу не користуватися пострадянськими ресурсами, коли мені потрібно щось в Інтернеті, а подорож за кордон для мене – легша морально і технічно. За це я маю дякувати школі. Спеціалізованою вона була радше формально, і починаючи з п’ятого класу її нам викладали тяп-ляп – то включали в програму підручники для мавп, то викладачку ставили, яка постійно проповідувала СРСР. Проте завдяки школі я знайшов свою першу репетиторку, яка в подальшому дала мені дуже якісну підготовку. В університет я прийшов уже цілком готовий до будь-яких іспитів з англійської.

Найпростіша алгебра. Таблицю множення та розв’язок рівнянь я вивчив саме в школі. Так би мовити, і на тому дякую. Цими речами я і досі користуюся для підрахунку сімейного бюджету.

Позбавлення комплексів. Зрозумівши, що як ти не старайся, а твої однокласники ніколи не ставитимуться до тебе з повагою, я осягнув важливий економічний принцип “Навіщо платити більше?”, відтоді я майже ніколи не докладав зусиль, щоби сподобатися людям, які проявляють ірраціональний негатив. Раніше я хамив у відповідь, потім навчився ігнорувати неконструктив, а зараз освоюю нові та ще ефективніші техніки спілкування.

Excel. У школі я відвідував спеціальні комп’ютерні курси. Зараз дехто може й посміється, що серед моїх нагород і грамот валяється сертифікат “Оператора ПК”, але завдяки декільком нескладним операціям в Excel, вивченим на тих курсах, і досі знаходяться люди, навіть серед ІТ-шників, які вважають мене крутим.

Неоліберальні погляди. Після школи я зрозумів, що моїх знань не вистачить для вступу до університету, в якому я хочу вчитися. Причиною тому – заміна більшості уроків “англійською мовою”, де нам, як вже зазначалося, розповідали про СРСР. Цей шалений приклад нецільового використання бюджетних коштів я відчув на власній шкурі, бо довелося цілий рік за власні гроші вивчати на підготовчих курсах все те, чого мене не навчили в школі. Відтоді я дуже гостро бачу, коли якісь державні функції було би дешевше та доцільніше передати в приватні руки або і взагалі ліквідувати.

А ще, вже постфактум, школа навчила мене, що не можна втрачати часу. Мені дуже шкода, що я так мало узяв тоді від школи. І тут справа не лише у якості викладання, але і в тому, яку скромну кількість соціальних зв’язків я виніс із тих 10 довжелезних років, як небагато цікавого я створив власними руками, як мало працював над саморозвитком. Зараз, коли я знову із чудернацького Могилянського розпорядку потрапив у фіксований графік щоденної роботи, цей урок для мене є чи не найважливішим. Я маю робити зусилля, аби окрім роботи і відпочинку після неї, щось у цьому житті змінювати.

Advertisements