Пе і Зе

Мене вражає, що екзит-поли/результати першого туру когось вражають. Навіть серед мого освіченого оточення у людей подекуди прорізалася справжня паніка – бо “клоун набрав більше 30%”. аАаАа! Друзі, годі.

Який народ – така і влада

По-перше, чи ви взагалі не слідкували за статистикою? Так, багато опитувань накручені, але не всі. І абсолютна більшість соцдосліджень показували, що в трійку лідерів останні два місяці входили стабільно Зеленський, Порошенко і Юля. Впродовж останніх тижнів усі опитування показували, що Зеленський впевнено веде перед. Якщо комусь дивно, що у нього “аж” 30%+, то нагадаю що (за даними КМІСу) “в Україні у вересні 2018 року добре або дуже добре ставляться до Росії 48%”. Це після 4 років війни з Росією!

До цього згадайте іще, що у нас близько 40% за різними опитуваннями – це протестний електорат, який проти всіх. Багато з цих людей проголосували за Зеленського, бо вважають його “новим обличчям”, “неполітиком”, “позасистемним” тощо.

Нічого нового під сонцем

По-друге, я погоджуся, що міняти одного олігарха на ставленика іншого олігарха (який ще й не дуже добре говорить, як виявилося) – це зашквар. Але з іншого боку, не можна назвати хорошим варіантом подальше укріплення влади президента, який разом зі своєю домінуючою в парламенті партією провалив антикорупційні реформи, топив Суспільне мовлення і чиї люди, ймовірно, займалися контрабандою озброєнь з Росії. Тому, за великим рахунком, Порошенко і Зеленський – це компліментарні ілюзії: ілюзія стабільності та ілюзія змін. В одному випадку нам загрожує нове посилення вертикалі і цілком знайомі нам корупційні піраміди, в іншому – новий перерозподіл сфер впливу і цілком знайомі нам кланові міжусобиці. Вам обирати, що із цього є меншим злом.

Судний день восени

З третього боку, давайте не забувати, що головна битва ще попереду, і це не другий тур, а вибори до парламенту – вони визначать дуже багато всього. Якщо Зеленський своїм беканням опустить власний рейтинг за півроку в ноль, то його нинішня перемога мало що значитиме, бо на парламентських його новостворена партія нічого не набере. Порошенко, своєю чергою, залишатиметься більш-менш гарантовано сильним тільки ці півроку, бо на парламентських БПП уже точно не втримає свій попередній результат. Тобто з великою імовірністю хто б не був новим президентом, його каденція легкою не буде аж ніяк.

---

Словом, я не тішуся, але і не переймаюся надмірно щодо цих виборів. І закликаю всіх ставитися до них так само.

Натомість, із хорошого, у першому турі: кандидат від антикорупційних сил Гриценко обійшов Ляшка, Вілкула і Кошулинського. Хоча до самого Гриценка багато запитань, але його результат – показник, що в суспільстві зберігається запит на адекватні помірковані антиолігархічні сили.

Щодо регіоналів – їх навіть трошки шкода, бо разом узяті Бойко і Вілкул ледь витягують на рейтинг Юлі чи Пороха. ПР уже не та. Звісно, це передовсім тому, що значний шмат їхнього рейтингу – у окупованому Криму та на непідконтрольному Донбасі. Але це також і тому, що вони почали колотися між собою: не встоїть дім, що поділиться сам супроти себе.

Смешко мене вразив. СБУ-шник, який раптово вискочив аж на 6% суто на підтримці Гордона і ще кількох відомих публічних персонажів. У нього явно вливатимуться гроші в подальшому. Питання в тому – чиї?

Ляшко дуже втратив. Головний радикал почав кампанію з 12%, а нині набирає близько 5%. Припускаю, що його електорат значною мірою перетік до Юлі. Якщо вона нарешті спишеться у зброс, то Ляшко має дуже високий потенціал до відновлення. Але я дуже не певен, що навіть після третього провалу на президентських Юля погодиться піти на політичну пенсію.

А націоналісти, я сподіваюся, вкотре побачивши свої скромні рейтинги, почнуть пропонувати програми, які будуть відповідати на більшу кількість актуальних проблем нашої країни, і нарешті перестануть поводитися так, ніби 80% населення поділяють їхні цінності.