Є час розкидати каміння і є час його збирати. Але чи настав час Майдану розходитися?
Намети в центрі столиці не лише сприяють девальвації протесту, але і стимулюють провокаторів, і створюють ілюзію контролю за владою, якого насправді немає.
Ще до розгону 30-го листопада я писав, що йому варто передусім “не забути розійтися”. Тоді я недооцінив ресурси і наміри Майдану, хоча, будьмо відверті, невідомо, чим би все закінчилося, якби Янукович сам в якийсь момент не злякався і не втік. Утім суть моєї поради лишається актуальною донині: чим більше Майдан буде схожий на безсенсовний бомжацький “тимошенко-таун”, тим менш серйозним буде ставлення до вимог народу. Іншими словами, вуличний протест має бути виправданим, повинна бути мета і цю мету повинна усвідомлювати бодай частина громадськості.
З іншого боку, є потреба люстрації. Люстрації, здається, хочуть всі, але влада не спішить до неї вдаватися.
Передусім, важко визначити критерії для люстрації. Якщо, скажімо, як дехто хоче, відсторонити від влади усіх, хто співпрацював із регіоналами, то ми втратимо до 90% нинішніх чиновників, включно із Президентом. Корупція могла би бути хорошим критерієм люстраційних списків, але тоді щодо кожного окремого можновладця треба провести розслідування і відкритий суд, а до того – реформувати судову систему і люструвати суддів. По часу це займе десь 3-4 повні президентські каденції. Словом, ситуація складна і громадський контроль за нею потрібен. Втім, це ще не означає, що Майдан є найкращим способом контролю.
Скажімо, активісти покинули приміщення КМДА. Але ж це не означає, що КМДА не можна чи не слід пікетувати.
Сили треба концентрувати там, де відбуваються зміни або де ці зміни повинні відбутися. Прихід нових людей в уряд не призвів до загальної якісної і бажаної зміни порядків на місцях, тому нескладно зрозуміти, куди передусім варто спрямовувати сили протесту – це окремі міністерства, які “дають задній хід”, це місцеві держадміністрації, що заважають реформам, це хабарники і бездарі на місцях – насправді, вони були і є нашим ворогом №1, а не Янукович і не Путін.
Минулого тижня півкраїни мало собі зуби не потрощили зі злості, що Ахметова пустили на святкування інавгурації Порошенка. А от, скажімо, Фонд держмайна далі веде свої відкатно-підкилимні ігри на користь Фірташа. Хтось пішов його пікетувати? Га? Лицеміримо, товариші революціонери.
Щодо того, що нова влада може скурвитися і знадобиться повноцінний Майдан 3.0 – нагадаю, що і в 2004, і в 2013 Майдан самоорганізовувався буквально за ніч. Авангард протесту – це не ті люди, які готові роками жити у насиджених наметах, а ті, які відпросилися з роботи, узяли все необхідне і приїхали, коли це було потрібно. В цьому одна з основних цінностей Майдану.
Щодо того, що Майдан має протистояти провокаторам – провокаторів непогано ловили і організовані групи киян, коли тітушки стали масово палити машини в столиці. Натомість наявність Майдану на вулицях візуально полегшує російській пропаганді склеювання з Майданом будь-яких провокацій на кшталт суботнього погрому в російському посольстві, який абсолютно чітко був зорганізований з Кремля.
Last, but not least, відсиджуватися на “фронті” в центрі столиці, коли на реальному донецькому фронті гинуть наші вояки, волонтери та цивільні, а на носі вже нова газова війна – це якось цинічно.
Дамітріанство 