Лекція Тімоті Снайдера (+відео)

Новий сезон роботи Центру візуальної культури розпочався лекцією Тімоті Снайдер, відомого історика та політолога, який написав масу робіт про Східну Європу. Снайдера представив викладач кафедри культурології Могилянки Василь Черепанін.

Snyder

У своїй лекції Снайдер говорив про справжню суть євроінтеграції, деколонізацію та багатостраждальну історію Східноєвропейських національних держав. Історик пояснив зв’язок між подіями сторічної давнини та сьогоденням Європи. Але це було не просто проведення історичних паралелей. Як зазначив сам лектор, мета лекції – заохотити думати, і він справді показав загальновідомі явища під неочікуваним для мене кутом.

Снайдера прийшли послухати понад сотню (а то і дві сотні) людей, які геть заповнили залу Центру візуальної культури.

У Снайдера дуже м’який і приємний голос – дуже хороший для лекцій. Проте першу третину свого виступу вчений підбирав кожне слово. Він буквально до кожної своєї тези задавав запитання, ніби боячись висловити якусь думку, яка жорстко суперечитиме усталеним уявленням про суть історичних подій чи заплутає слухачів у його аргументації. Насправді, виклад був дуже логічним і чітким. Я спробую переказати лише найголовніші думки Снайдера, при цьому, я сполучу уривки його лекції із його відповідями на запитання аудиторії.

1. Процес деколонізації почався з Європи, а точніше – з Балканського півострова. Деколонізація тісно пов’язана з появою ідеї національної держави і сербською моделлю звільнення народу від панування імперії. Успішне застосування цієї моделі гарантувало її подальше поширення на північ Європи. Всі національні держави зберегли свою залежність від імперій, що залишилися.

2. Перша світова завершилася перемогою морських імперій (Великобританія, Франція, США) над сухопутними (Австро-Угорщина, Німеччина, Росія, Османська імперія). При цьому сухопутні імперії стали національними державами.

3. Імперіалізм не зник, але видозмінився. Виникла ідея внутрішньої експлуатації, колонізації самої Європи. Ця ідея мала дві форми – нацизм та СРСР, які конфліктували за територію. Друга світова війна завершується перемогою радянської моделі. В ході війни першими і найбільше постраждали саме національні держави, що утворилися в 1918 році. Вони і стали колоніями

4. Снайдер вважає, що не стільки демократизація і бажання запобігти новій війні, скільки втрата колоній підштовхнула колишні морські імперії до об’єднання із переможеними у Другій світовій та утворення ЄС. Фактично, тільки з початком нового ХХІ століття до ЄС почали долучати оті самі вистраждані національні держави, утворені чи “національно відроджені” в 1918 році. Серед долучених держав немає жодної території, що знаходилася в СРСР в 1922 році. Треба знайти хороші аргументи, аби допомогти ЄС переступити цю межу. Серед таких аргументів Снайдер називає насамперед економічні – пошуки того, чим Україна може бути корисна Європі та рекламування цих перспектив.

5. Національні держави, утворені на початку ХХ століття, потребували об’єднання між собою задля ефективного протистояння новим зазіханням імперій. Тобто національна держава не була кінцевою і найкращою формою. Нині ефективне становлення національних інститутів також знаменує не найвищий політичний стан народу, а радше перехідний стан до об’єднання в союзі на кшталт ЄС.

6. Загальна мета Росії на міжнародній арені – знищення ЄС, оскільки з розрізненими колишніми імперіями Росія може успішно конкурувати, а супроти цілого ЄС Росія надто слабка. Анексія Криму і війна на Донбасі потрібні Путіну не для захоплення території, а для розвалу України, з якого має початися розвал Європи. Дружба Путіна з націоналістичними партіями в Європі також слугує меті розвалу ЄС. Постає питання, наскільки ці партії справді націоналістичні, якщо вони виконують волю уряду іншої держави, яка намагається їх ослабити.

7. Боротьба з Європою може бути ескапістською практикою для Росії – спробою втекти від реальної проблеми перетворення самої Росії на сировинний придаток Китаю. Але для того, щоби побороти реальну проблему з Китаєм, Росія повинна займатися внутрішніми економічними реформами, якими було би важко займатися навіть якби вони були вигідні еліті країни, а вони не вигідні.

8. Росія робить великий акцент на антиамериканській пропаганді, хоча рідко критикує Європу. Це також робиться задля використання та посилення антиамериканських настроїв у самій Європі.

9. Для існування такого утворення, як ЄС, потрібна якась вища мета, більша від просто “віри в демократію”. Російський виклик може стати саме тим випробуванням, яке відродить сенс ЄС. Але чи усвідомлюють це європейські політики – є великі сумніви.

Дивіться повну версію виступу на Громадському:

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s