Він знову тут (2015)

Er ist wieder da (Він знову тут) – фільм за однойменною книгою Тімура Вермеса 2011-го року. Ця стрічка трагічна, комічна і глибша, ніж може здаватися на перший погляд. Я би сказав, це той випадок, коли фільм кращий за книгу.

Адольф Гітлер прокидається у звичайному німецькому дворі у 2014-му році. Він пробує розібратися у ситуації і в тому новому дивовижному світі, в якому він опинився. У пригоді Гітлеру стає молодий журналіст Фабіан Завацкі, який не може собі знайти пристойну роботу і терміново потребує ідеї для власного телешоу. Завацкі сприймає Гітлера за коміка, якого бере з собою у подорож Німеччиною, щоб створити щось на кшталт “дорожніх записок” і продати на телебачення.

Частина фільму знята як імітація документалки (mockumentary). Автори Er ist wieder da записали низку відео, в яких їхній “Гітлер” спілкується зі звичайними німцями про їхні буденні турботи в різних частинах країни. Респонденти реагують по-різному, але багато з них скаржаться на ісламізацію та неможливість висловлення власної думки. У подібних роликах “Гітлер” спілкується також і з відвертими неонацистами, яких почасти виставляє на посміховисько. Метод подібний до того, що робить Саша Барон Коен, але все виглядає набагато більш органічно і менш абсурдно. Ця органічність сприяє зокрема і тому, що часом важко сказати, де закінчується сцена, відзнята з простими людьми, і де починається гра акторів. Але в епоху постправди це абсолютно нормально.

Er ist wieder da – це історія про те, як Гітлер міг би наново прийти до влади вже у сучасній Німеччині за допомогою сучасних засобів впливу. Багато хто вбачає у цьому фільмі просту ідею: нацизм завжди здатний повернутися, він не “знову“, а “досі” посеред нас. І хоча такий меседж справді присутній, це лише частина смислу, і зупинятися на ній було б занадто поверхово.

Він знову тут. Він ніколи нікуди насправді і не зникав

Гітлер – маніпулятор

Я вважаю слушним, що Гітлера у цьому фільмі показують не як карикатурну істеричку (хоча у книзі Вермеса думки Гітлера багато в чому були саме карикатурними), а як справжнього політика. Це допомагає зрозуміти, як він прийшов до влади в реальності – Гітлер не одразу став майстерним оратором.

У фільмі він не кидається негайно жбурляти у натовп антисемітські гасла, а натомість говорить про проблеми, які всім болять – бідність і безробіття. Він не проводить марші зі смолоскипами, а натомість організовує спортивну секцію… бо просуває здоровий спосіб життя, звісно.

Глибша ідея в тому, що найбільше зло світу маніпулятивніше і складніше, ніж здається на перший погляд. Концентраційним таборам передували хороші автобани. Диявол не каже вам одразу “я диявол, хочу палити тебе вічно у пеклі”, він втирається в довіру і сіє зерна сумніву. Так і тут: Гітлер у багатьох сценах відверто кумедний, а нерідко навіть каже нібито розумні, логічні речі. І він розуміє, що його шлях не буде швидким – одна з ключових фраз на піку його популярності про народ сучасної Німеччини: “З ними можна працювати”. І оцей підхід пробирає до кісток більше, ніж усі ці блискавичні злети популістів у реальному житті.

Ще одне важливе повідомлення цього фільму: реальний неонацизм далекий від ідеалів, які були орієнтиром для крайніх правих ХХ століття. Неонацисти – це п’януваті бюргери, які сидять по кнайпах і торочать про велич нації, це хулігани з татуйованими свастиками і металевими прибабахами, це політики надцятого ешелону, які в штабі власної партії не можуть відповісти на камеру на запитання. На противагу скінхедам-показушникам протиставляється власна гітлерівська бригади молодиків, які виглядають менш загрозливими, але значно більш дисциплінованими і більше схожими на СС-івців.

Але звичайно, найактуальніший висновок цієї історії: сила медіа, сила розваг. Майбутній диктатор цілком може прийти із шоу-бізнесу. І він може навіть критикувати з майданчиків шоу-бізнесу сам цей шоу-бізнес. Звичайно, це трохи натягнуте “пророцтво”, але паралелі з Трампом прослідковуються промовисті. Попри всю свою німецькість Er ist wieder da нині актуальніший для американців, ніж для німців.

Коли фільм кращий за книгу

У фільмі порівняно з книгою Вермеса змінено багато деталей, від чого в цілому кіно здається похмурішим і динамічнішим за роман. Наприклад, у фільмі зведено до мінімуму внутрішні роздуми Гітлера, які у книзі, як на мене, затягували розповідь більше, ніж треба. Окрім того, стрічка має інакший, драматичніший фінал. Ну і звичайно, епізоди з реальними людьми збагачують історію і допомагають у пробиванні “четвертої стіни”.


Я не можу сказати, що Er ist wieder da дуже смішний чи дуже глибокий. Однак щонайменше ця стрічка вловлює тонкий баланс між комедією і драмою, між магічним реалізмом і реальністю, яка вражає не менше за магію, між “німецькістю” і ширшим світовим контекстом. Хоча книгу Вермеса я би радив не усім, фільм “Він знову тут” варто було би подивитися багатьом.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.