7 речей, яких мене навчив ТСН

До кінця мого випробувального терміну лишилося 2 тижні, позаду 60 непростих робочих днів. Я вирішив підбити підсумок речей, яких я навчився в ньюз-румі ТСН.ua. Дещо тут абсолютно нове, дещо – актуалізувалося з часу навчання в МШЖ, де в чому я просто утвердився в стопіцотий раз.

Треба викликати у людей емоції, а не просто “повідомляти інформацію”

Цей простий принцип зараз важливий у медіа, як ніколи раніше. Факти до дій не спонукають. До дії спонукають страх, ненависть, любов та радість.

Я узяв собі цей принцип на озброєння в ширшому за професійний контексті. Насправді інші люди (не завжди, але здебільшого) оцінюють нас не за нашими досягненнями і навіть не за тим, “хороші” ми чи “погані” в певній системі цінностей. Вони оцінюють нас за тими емоціями, які відчувають у нашій присутності, та за інтенсивністю цих емоцій. Можна бути харизматичним негідником, як доктор Хаус, і мати мільйони фанів по всьому світу.

Але для того, щоби знати, як викликати потрібні емоції…

…Необхідно досконало знати та розуміти свою аудиторію

Основна причина, чому я не справляюся із нормативами на роботі – я просто не належу до власної аудиторії. Є чимало новин ТСН, які мені цікаві, але я би не став читати навіть заголовки, щонайменше, половини матеріалів сайту.

Допомагає зрозуміти аудиторію попередній досвід – змога побачити, скільки яку новину читали, лайкали і шерили суттєво прояснює, про що варто писати частіше, а які новини можна і проігнорувати.

Припустімо, ви зрозуміли, що цікаво вашій аудиторії і у вас є матеріал.

“Назва – це 90% успіху матеріалу”

– так мені казав заступник головного редактора. І він близький до правди. Навіть перестановка одних і тих же слів у заголовку може означати різницю у тисячу відвідувачів.

Воля, яку ви можете собі дозволити в заголовку, визначається політикою видання та жанром в якому ви пишете. Якщо це новини, то в заголовку має бути активна дія – скажімо, “уряд вибиває гроші з підприємців” замість “ухвалено новий податок”. Навіть якщо це не новини, заголовок має чітко пояснювати цільовій аудиторії, чому вона взагалі повинна відкривати цю статтю. Коротші заголовки кращі за довгі.

Матеріали без ілюстрацій нічого не варті

Як казав один з моїх викладачів на політології, НАТО не випускає буклетів без великих картинок, бо великі картинки – це важливе джерело інформації.

Мені не пощастило вміти непогано писати в часи, коли на текст вже майже не звертають уваги. Матеріали з картинками та відео користуються значно більшою популярністю за тексти. Навіть якщо говорити про якусь серйозну аналітику, вона значно адекватніше виглядає за наявності інфографіки, навіть якщо ця інфографіка не є критично необхідною для розуміння тексту.

Відтепер більшість моїх записів супроводжуватимуться ілюстраціями.

Парочка гіперпосилань зайвими не будуть

Блок “Читайте також” виявляється значно ефективнішим, ніж я собі уявляв. Причина помилки – я знову судив по собі, я стараюся якомога менше клікати на гіперпосилання у текстах, бо вони розсіюють і без того дефіцитну мою увагу. У своїх записах я використовую посилання на попередні матеріали задля економії часу. Але для більшості людей гіперпосилання – це приваблива можливість “дізнатися більше”, навіть якщо матеріал за посиланням не є критичним для розуміння початкового тексту.

На доказ цього – зростання відвідуваності та часу на сайті з поширенням використання функції “Читайте також” на сайті ТСН.

Прагнення помсти – один з основних мотиваторів українця

Наші люди злі. Я в цьому переконуюся знову і знову. Мій диплом дійсно збіднів за відсутності стрічок коментарів до новин ТСН в соцмережах. Людей навіть не треба провокувати – срач на тему “бандерівців”, “жидів”, “регіоналів” спалахує сам собою за хвилину під відповідною темою.

Сварка в стилі “Ти дебіл! – ні, ти дебіл!” – за 20 секунд під БУДЬ-ЯКОЮ темою.

Спостерігається велика ненависть до жертв у матеріалах. Про згвалтованих дівчат нерідко кажуть, що вони самі винні.

Мій матеріал про те, як у Львові аферисти видурили в депутатки 2К баксів коментували словами “Мало забрали!”, “Як же ж це злодії крадуть у злодіїв?”, “Гагага, яка ж вона тупа!” і т. д. в тому ж ключі. Коментували люди далеко не лише зі Львова. Я певен, що багато з них про цю депутатку чують вперше і востаннє, але замість співчуття чи здивування є лише зловтішання та зневага. Невже ви дійсно думаєте, що якби ця жінка мала зв’язки у кримінальному світі, вона би не просікла такий фраєрський розвод?

Я не володію науковими доказами, але активна увага до сумнозвісних ДТП мені здається ознакою психічних розладів. Не вірю я, що сайт читають тисячі автомобілістів, для яких важливо, на якій з доріг Рівненщини утворився затор через фуру, що лягла на бік. Іншої практичної користі від такого чтива я не бачу. Відтак тут радше має місце маніакальне задоволення від того, що “хтось інший” потрапив у аварію. Це привід повздихати і, знову ж таки, позловтішатися. Мовляв от він лох, купив собі лєксус, а водити не навчився.

Skype годиться лише для відеодзвінків

Отримати повідомлення від адресата за 2 дні після того, як воно було відправлене – це ні в які ворота не лізе. Гугл-хенгаутс були би набагато зручнішими для конференції, в якій важливо слідкувати за тим, хто що написав учора чи декілька годин тому.

Окрім цих семи речей, мені вдалося розібратися із багатьма вітчизняними (і не тільки) ЗМІ. Я знаю, що Інтерфакс скопіює сухий, часто малочитабельний офіційний прес-реліз. Сегодня опише найбанальнішу історію, ніби чолов’яга напідпитку, який заснув у купі гною після дня народження. На DW часто переклади з німецької роблять через Google translate і навіть не узгоджують потім займенники, хоча матеріалів там небагато. У Коммерсанта нерідко трапляються оціночні заголовки, хоча тексти здебільшого серйозні та інформативні. У телеканалу ЗІК здебільшого цікаві історії, але їх відео зроблені із рук вон плохо (якби я дві ночі не спав, я би краще і розкадрував, і змонтував). Russia Today постійно намагається показати, який адовий ад відбувається в США та Європі.

Читайте на цю тему також:

Новини схожі на базар. Що в цьому поганого?

Короткий катехізис журналіста

Advertisements

5 thoughts on “7 речей, яких мене навчив ТСН

  1. біда в тому, що коли ти підеш працювати на якийсь інший ресурс – доведеться знову пройти всю школу, починаючи з абетки. Скрізь різні формати, різні правила. Єдине, що залишиться незмінним – срач у соцмережах))

    1. Треба буде і вже дуже скоро 🙂 Мені запропонували перейти на УНІАН.

      В будь-якому разі, я певен, що досвід на ТСН мені ще багато де пригодиться – і поза роботою, і в роботі, навіть якщо формат видання буде інакший.

  2. Далі чекаю посту “Х речей, яких мене навчив УНІАН”=)
    Може, правила дійсно всюди різні, але колись ти точно виробиш собі абетку журналіста, котра не змінюватиметься на різних роботах. Ось таку абетку дійсно цікаво було б почитати. Щось на кшталт не проміжних, а остаточних висновків

    1. Можливо, колись вийде ціла книга, хоча правила дійсно дуже різні скрізь. Ось навіть зараз я перейшов із ТСН в УНІАН – з однієї кімнати в сусідню, та сама робота, більш-менш різко змінився лише формат заголовків, але різниця помітна, буквально, на моєму обличчі.

      А от слухаю від колег, які працювали у інших виданнях – то взагалі інакші світи. Часто я радий, що з ними не стикався 🙂

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s