The Hiraeth

Важко прочитати, чи не так? Має звучати приблизно як “Ірает”. Це уельське слово. Зовсім нещодавно дізнався його і як раз у той час, коли відчував емоцію, яку воно позначає. Туга за домом, до якого не можна повернутися або якого ніколи й не було. Дурниці, як таке може бути? І взагалі, нащо вигадувати слово для позначення настільки тонкої емоції?

Людська мова украй недосконала. Всі мови недосконалі. Багато речей, що я їх відчуваю та думаю, можна виразити лише російською або лише англійською і жодною іншою, бо в жодній іншій нема відповідного звороту або достатньо точного слова. Можливо, коли я краще вивчу німецьку, я зможу виразити певні раніше приглушені грані свого світовідчуття.

Взагалі, на диво, я не маю враження, що я за 2000 кілометрів від дому. Я не маю враження, що я покинув дім чи що я зараз меншою мірою вдома, ніж був на Дорогожичах у Києві. Так, я народився у Києві, це моє рідне місто. Однак більшу частину життя я прожив у квартирі своїх батьків. Не у власному житлі, де я мав реальну змогу вирішувати, де лежатимуть крупи чи якого кольору має бути ліжко. У мене не було ані своєї кімнати, ані навіть свого кутка під сходинками. Помешкання не відповідало критеріям “дому“. Входить, я все своє життя жив у гостях.

Коли я думаю зараз про Україну, я скучаю не за нею. Я скучаю за своїми спільниками, за живим спілкуванням із друзями, за певними місцинами Києва, Харкова, Львова та Одеси. Але найбільше я скучаю за подіями і ситуаціями, яких в моєму житті насправді ніколи не було. І це стало очевидним для мене тут, коли я отримав змогу побути трохи на самоті і подумати.

Напевно, якщо розповідати в деталях, люди подумають, що я геть збожеволів.

Я “згадую”, як батько мене маленького, років у 6 чи то в травні, чи то в серпні возив за місто, де у його друга на березі Дніпра був салон спортивних машин. При салоні була така собі власна майже гоночна мінітраса. І часом його друг пропонував батькові випробувати якусь машину і ми ганяли по тій трасі на крутій тачці. Нічого цього насправді не було, проте я дуже сумую, що не було саме ось так.

Ні, справа не в дорогих спортивних машинах – я навіть не певен, чи я взагалі хотів би мати машину. Справа в тому, що я чомусь певен, що саме цього досвіду мені бракує в житті, аби бути правильною версією самого себе. Що таке правильна версія? The one that makes the biggest difference. Можливо, я тому і не певен щодо машини зараз, бо свого часу не мав того правильного досвіду.

Іноді я помічаю, що живу так, ніби фальшивий “спогад” – це таки реальна сторінка мого минулого.

Це щось що мені наснилося, суміш реальних спогадів та уривків з книжок і фільмів. Фальшиві “спогади” іноді відрізняються від реальності лише якоюсь деталлю, а іноді створені мною практично з нуля. Така собі альтернативна історія власного життя. І на кожному його етапі є свої “спогади”. Є місця, є люди, яких насправді не існувало, хоча які могли б існувати, якби мені чи комусь поруч зі мною вистачило мудрості чи сміливості чи вдачі зробити правильний вибір. Мені украй шкода, що це все лишилося лише бажаннями. Ні, я не перфекціоніст, я радше естет і романтик, схильний прагнути краси в житті, якої, імовірно, я не здатен створити сам, якої взагалі може і не бути. Проте я також не здатен простити ані собі, ані цьому життю відсутність такої краси.

Ось так і з домом, за яким я сумую, але якого в мене ніколи не було, і який я не можу створити собі сам (принаймні, не зараз), і відсутність якого я переношу лише переконанням, що можу обійтися і без дому – адже так довго жив без нього.

One thought on “The Hiraeth

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.