Нарешті! Я вибрався на прогулянку на гору Ґодесберг, що дала ім’я і району, в якому я живу. Декілька фото звідти.
У фортеці Ґодесбург є ресторан, але людей ані в ньому, ані взагалі будь-де поруч не було. Трошки шкода. Пам’ятка не така вже велика, але явно варта більшої уваги туристів.
Ось там далеко на горі знаходяться руїни Драхенфельс, про які я раніше писав.
Ґодесберг – дуже спокійна і затишна місцина, хоч від неї до ділового центру району – 5 хвилин пішки.
Однак, окрім самої гори та фортеці, мою увагу привернув тутешній цвинтар. Це одне з найкрасивіших місць, які я бачив.
Ось, скажімо, елемент оформлення могили – книжка з мармуру.
Тутешні надгробки, навіть простіші з них – це витвори мистецтва. А ті, що сімейні, часом нагадують цілі інсталяції, з родовими гербами, висіченими портретами і регаліями померлих.
Після всього цього стає соромно, що в Україні щось складніше за плиту з фото чи дві металеві трубки мають здебільшого представники мафії 90-их.
На цвинтарі я зустрів загадкового чорного котика!
Ось так-от прогулявся.
Дамітріанство 