Брюссель

Дивлячись на заповнення тутешніх автобусів і метро, важко повірити, що формально в Брюсселі проживають менше 200 тисяч осіб. Враження, що тут весь ЄС і не тільки він.

Брюссель. Гран-Плас (Грот-Маркт)
Брюссель. Гран-Плас (Грот-Маркт)

Брюссель – це водночас і старе туристичне місто, і столиця європейської бюрократії, і важливий бізнесовий центр. Він справляє змішане враження, як напевно і вся Європа. Так і має бути.

Фритки Ангели Меркель

Головні органи ЄС (Єврокомісія, Рада ЄС, Європейська Рада і місцева будівля Європарламенту) винесені за історичний центр міста. Це дуже мудро. Для порівняння, уявіть собі, що урядовий квартал у Києві розташовано між Політехом і Цирком. Це явно не вирішило би усіх транспортних проблем Києва, але розвантажило би кілька ключових вузлів у центрі.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Євроквартал вражає і не вражає водночас. Вражає тим, що не вражає. Вражає своєю акуратністю і простотою. В ньому нема нічого супермонументального. Це не Білий дім і навіть не Маріїнський палац. Багато приватних компаній мають пафосніші офіси. Але в брюссельському єврокварталі сидять люди, які вирішують багато питань найбільшого ринку на планеті.

Мій колега, Юра Шейко, який нині працює кореспондентом DW у Брюсселі, розповів, що неподалік єврокварталу є картопляний кіоск, де в лютому 2016 року Ангела Меркель купувала картоплю-фрі. Звичайно, ми відвідали цей легендарний заклад. Суть фриток у Бельгії не в самій картоплі, а в численних соусах до неї. Серед них – як добре зрозумілі усім тартар або звичайна гірчиця, так і фруктовий “бразильський” соус або “американський”, який на смак нагадав мені квашену капусту.

Поліцейська поливалка напоготові
Поліцейська поливалка

Автомати напоготові

Проїзди до різдвяних ярмарків перекрито бетонними блоками. Брюссель патрулюють багато військових, які тримають напоготові автомати. Їх я не фотографував з міркувань, щоб не спричняти зайвих конфліктів. Але військові мене вразили. У них складна робота, адже здебільшого працюють вони у зонах великого скупчення людей.

У Києві за різних обставин і різної влади на вулицях і в метро можна було побачити поліцію, “Беркут” і нацгвардію із собаками, але я ніколи не бачив, щоб відкрито патрулі розгулювали з бойовою зброєю у повній готовності її застосувати.

Вузькі вулиці і просторі проспекти

Місто скомпоноване з широких і вузеньких вулиць. І на перших, і на других будиночки переважно глибші, ніж ширші. В одному з таких зупинився і я, згадав любов бельгійців до шалено крутих сходів: кожен вихід із дому подібний до порятунку із урвища у Гімалаях. До слова, будинок був по сусідству із сирійською православною церквою.

Одна з причин, чому я не спішив їхати до Брюсселя – багато знайомих скаржилися, що тут брудно. Це не зовсім так. На деяких вулицях враження загиженості спричинено численними пакетами зі сміттям. Їх тут не викидають у баки, а виставляють на краю тротуару, і вранці їх забирає сміттєвоз. Причина – брак місця на вулиці для того, щоби поставити баки, тобто знову – справа у вузькості вулиць.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Історичний центр сповнений елементів арт-нуво. На верхівках будівель або над арками окремих дверей і проїздів нерідко можна зустріти статуї досконалих небесних вісників – з натяком чи-то на просвітницько-античних богів, чи-то на ангелів Господніх. Тут вам і Нью-Йорк Великого Ґетсбі, і Rapture City з “Біошоку”.

Усіх поціновувачів класики і мистецтва розчарую: серед фотографій ніякого пісяючого хлопчика нема. Чесно, я не розумію, чого за ним усі так угарають. Це насправді дуже невеликий фонтан у кутку між будинками. Якби не натовп людей, то я, проходячи повз нього ввечері, міг би взагалі не зауважити, що він там є. Набагато цікавіші бачив фонтани у Кобленці, а в самому Брюсселі набереться певно, що сотня статуй, витонченіших і драматичніших за цього хлопчика.

Собор майбутнього і музей Atomium

З моїм колегою ми відвідали Базиліку Святого Серця. Її спорудження завершили у 1969 році, хоча почали іще в 1905-му. Всередині базиліка нагадала мені імператорський палац із фантастичного фільму “Дюна” (знятий, щоправда, пізніше). В архітектурі базиліки дуже відчуваються тогочасні уявлення про майбутнє. І знову ж, статуя Христа тут виражено арт-нувошного напряму.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

Ще однією незвичною спорудою Брюсселя є музей Atomium. У 1958 році він був окрасою міжнародної виставки народного господарства, де були представлені як США, так і СРСР, Японія та багато інших країн. Частина їхніх павільйонів досі збереглися. Однак після виставки дивовижна споруда у вигляді атому заліза була занедбана. Лише в 2000-их її відновили і тепер там крутий оглядовий майданчик і виставкові зали.

Під час нашого візиту в музеї саме проходила виставка, присвячена Рене Маґріту. Не було жодної оригінальної картини, замість них – інсталяції, що обігрували твори художника-сюрреаліста.

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

А ще в Atomium я надрукував собі купюру номіналом у “нуль” євро. “Нуль” євро коштує, як виявилося, аж цілих два євро! Такі сувеніри можна знайти в різних країнах Єврозони. Вони мають усі ступені захисту, що і звичайні гроші.

20171130_122530

Це лише часточка Брюсселя. У ньому залишилося багато нетривіального. За один коротенький візит усього не встигнути.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s