Ніколи не розумів, чому декого переймає, що той чи інший політик “вже готується до виборів”. Адже у цьому немає нічого поганого. Вибори, як і самореклама, пов’язана з ними, – це ефективний стимул для політиків робити щось корисне.
Я давно обстоюю одну просту думку: ніколи не рано починати передвиборчу кампанію. Мудрий політик починає свою кампанію тоді, коли закінчується попередня – незалежно від її результату.
Потрібно більше “піару”
Передовсім давайте пригадаємо, що “піар” в оригіналі означає public relations – зв’язки з громадськістю. Це вибудова певних тривалих відносин. “Піар” не зводиться суто до реклами, тим паче в політиці. Втім навіть рекламу більш-менш якісно дуже важко зробити без попереднього дослідження думки населення. Тобто реклама – це стимул почути свою цільову аудиторію перед тим, як говорити до неї власні меседжі. І навіть у найнайгіршому разі те, що політик рекламує сам себе, означає, що він іще не геть відірвався від реальності і досі усвідомлює важливість думки населення.
“Піар” же потребує не лише розуміння власної аудиторії, а і хоча б мінімальної кінетичної дії на користь суспільства. Самими лише розповідями, який ти класний, зв’язків з громадськістю не вибудувати. Треба щось таки зробити на підтвердження своїх меседжів – провести якусь правозахисну/освітню/благодійну/оздоровчу/природоохоронну кампанію, організувати людей для вирішення якоїсь місцевої проблеми і т. д.
То чи не краще було б, якби політики намагалися “піаритися” постійно? А ще краще було б, якби вони постійно змагалися між собою в тому, хто “піариться” краще. Власне, це і є притаманна поведінка для нормального політика у розвиненій демократії. Тому хибно скаржитися, що хтось “піариться”.
Проблема України якраз у тому, що окрім партійних лідерів, мало хто з нашого політикуму всерйоз переймається розбудовою іміджу. На місцевих виборах повсюдно доводиться обирати між кандидатами, про яких відомо лише, що вони з такого-то бізнесу і від такої-то партії. Бо вони всю дорогу сплять. Потім, за два місяці до виборів раптово прокидаються і судорожно починають збирати продпакєти і ліпити білборди, а то і взагалі хочуть тупо “купити округ”. Іноді це прокатує, але це дуже тимчасове рішення, яке в подальшому тільки ускладнює проведення будь-яких виборів, оскільки сприяє електоральному цинізму.
Ну не купуй ти округ! Зароби зараз своїх чесних 5-10% і на наступних виборах перетвори їх у переможні 25-30%! Так це будуть відносно стабільні 25-30, які за сприятливих обставин і твоєї адекватності збережуться і на наступну каденцію! В перспективі десятиліття це будуть менші витрати, ніж тричі купити округ за продпакєти!
Часовий чинник
Чекати наступних виборів – це довго? Так, довго! Бо політика – це робота з людьми, а у всякій такій роботі часовий чинник дуже важливий. Всі навколо нібито хочуть “нових облич”, але з великою імовірністю проголосують за того, кого знають. Бо “нові обличчя” часто бувають такі ж ніякі, як і старі, але від старих принаймні знаєш, чого чекати. Better the devil you know!
Російський опозиціонер Олексій Навальний розбудував за рік агітаційної роботи мережу активістів по всій Росії. Незадовго до виборів Навальний визнав, що починати кампанію за рік – це запізно, треба більше часу. Але його результат все одно вражає.
Так, його не допустили до виборів і навіть якби допустили, не факт, що він переміг би адмінресурс Путіна. Я думаю, він би здобув близько 20%. Але рік копіткої роботи на місцях та в Інтернеті дав Навальному власну армію активістів, яка допомогла виявити фальсифікації на виборах Путіна і з якою він зможе впливати на результати подальших місцевих волевиявлень по всій країні. І якщо в Росії таки відбудуться вільні вибори президента, Навальний має більші шанси, ніж будь-хто з решти опозиційних (“опозиційних”) кандидатів.
От тільки насправді це робилося не рік. Йому було би значно тяжче навіть розкручувати свій відеоблог, якби у нього не було бази прихильників, накопиченої за усі попередні його роки у політиці. Якби не було його виступів ще у 2011 році, виборів мера Москви у 2013 і багатьох інших епізодів політичної участі.
Отже, час працює на вас більше, ніж ви думаєте.
Імовірно, ви скажете, що постривай, ось же є приклад чинного президента США Дональда Трампа, який вискочив, як той Пилип з конопель, і обійшов півтора десятка досвідчених політиків-республіканців на праймеріз, і навіть переміг Хіларі Клінтон – ветеранку американської політики.
Я нагадаю, що Трамп, хоч і не був політиком більшу частину свого життя, тривалий час був дотичним до політики – передовсім я говорю про відносно нещодавні дискусії навколо нібито неамериканського свідоцтва про народження Обами, які зрезонували з електоратом, налаштованим проти першого чорношкірого президента США. І ще триваліший час Трамп був публічною, навіть медійною персоною, він не просто навчився за ці десятиліття виступати, він навчився маніпулювати ЗМІ. Окрім того, як ми дізнаємося зі свіжих скандалів довкола Cambridge Analytica, Трамп ДУЖЕ добре знає свою аудиторію. Він не є настільки “чорним лебедем”, як багато хто його уявляє. Робіть висновки.
Отже, чим можна зайнятися, поки до наступних виборів є час?
- Вивчіть свою аудиторію. Проведіть соціологічне дослідження, подзвоніть у Cambridge Analytica, почитайте у ЗМІ про проблеми округу, на якому хочете висуватися, поспілкуйтеся з людьми, зрозуймійте, що їм болить. Якщо у вас є хист до політики, вже на цьому етапі хтось захоче за вас проголосувати.
- Заробіть політичний імідж. Проведіть власне антикорупційне розслідування, як Навальний, чи киньте виклик легітимності якогось високопосадовця, як Трамп. Якщо це занадто складно для вас – почніть вирішувати якусь проблему вашого округу вже зараз, зорганізуйте власну команду або спробуйте об’єднатися із вже наявними групами інтересів. Запустіть свій канал в Youtube і розповідайте там про те, як посуваються справи.
- Зберіть свою команду. Політика – це колективна діяльність. Сам по собі навіть дуже майстерний політик далеко не зайде. Але пошук правильних людей, які будуть згодні (і здатні) привести вас до влади – це також тривалий процес. Почніть із власних друзів: кого із них взагалі цікавить політика? Хто з них доповнює вас? 100% знадобляться ті, хто має досвід колупання в бюрократії, хто сам уміє організовувати людей, виступати на публіку та/або писати хороші тексти. Однак не обмежуйтеся своїми найближчими контактами, адже чим вище ви підніматиметеся, тим більша і професійніша мережа вам буде потрібна.
- Напишіть власну програму. Ви напевно маєте власні уявлення щодо того, як вирішувати ті чи інші проблеми на рівні міста і країни. Усі їх мають. Почніть з того, що систематизуйте власні. Обговоріть ці проблеми з кимсь, хто є реальним експертом у тій чи іншій області. Скажімо, ви хотіли би, щоб у вашому місті було більше лавок – дізнайтеся, скільки реально коштує встановлення однієї лавки, почитайте урбаністів, які лавки вони вважають доречними і де саме. Або, наприклад, ви лівак і ви вважаєте, що вирішити всі проблеми можна відібравши гроші у олігархів і роздавши їх бідним. Поспілкуйтеся з економістом – наскільки такий крок може бути результативним і взагалі реалістичним. Почитайте книжки, зокрема історичні – можливо, хтось уже придумував подібне рішення до вас і навіть пробував його втілити в життя?
- Розвивайте політичні уміння. Тренуйтеся виступати на публіку і просто на публіці бути. Це просто ганьба, скільки українських політиків бояться вийти зі своїх офісів та показатися на людях. Якщо ви хоча б їздитимете на зустрічі з виборцями – це уже вигідно вас виділить. Вчіться знаходити точки дотику з людьми. Політика – це мистецтво компромісу і в результаті виграє той, кому вдається об’єднати навколо себе найбільше людей. І заради усього святого, посміхайтеся, трясця!!! Навіть мені – людині з депресією – це нескладно, чого ж для стількох політиків це така непідйомна задача?
- Продумайте візуальний стиль. Якщо ви не збираєтеся йти з якоюсь уже укоріненою партією з власним брендбуком, подумайте над власними кольорами, власною символікою. Замовте кілька пробних варіантів якомусь адекватному дизайнеру. Замовте собі фотосесію – тільки нормальну! Повторюся, посміхайтеся! Порадьтеся з іміджмейкером або стилістом щодо того, як вам краще вдягатися.
Як ви бачите, є вдосталь речей, якими можна зайняти себе у міжвиборчий період. І було би краще, якби більше майбутніх кандидатів виконали якомога більше із цього списку. І виборцям не варто гудити кандидатів, які “піаряться” – хіба що тих, які роблять це погано або недостатньо активно.
Дамітріанство 