Сподівався, що перші пару тижнів мого перебування вдома будуть легкими, навіть пустими. Планував, що чи не єдиним завданням на першу половину грудня буде відсвяткувати своє повернення/новосілля/тридцятиріччя, а решту часу я гулятиму, читатиму книжки і міркуватиму над змінами у своєму житті – тими, що відбулися, і тими, що відбудуться. Життя навчило мене, що між роботами повинні бути перерви. Але вир життя у Києві міцно схопив мене одразу після виходу з аеропорту.
Моя квартира – моя фортеця, а горище – це поле бою
Україна зустріла мене класичним літературним сюжетом. Сусід захопив над моїм помешканням частину горища і мені довелося розбиратися з цією ситуацією. Він захопив не лише простір наді мною, а і ще чверть спільного горища, порушивши купу усіляких норм, включно із пунтками власної заяви на добудову квартири. Оскільки тепер йому загрожує суд із цілим ОСББ, він визнав свою помилку щодо мене відносно швидко. Тепер треба слідкувати, щоб він її ще й виправив. Благо, для цього у мене є додаткові повноваження – мене призначили членом Правління ОСББ. Я уже навіть взяв участь у прийомі скарг мешканців.
Звісно, шалено прикро, що мій сусід з’їв у мене багато часу, але я дивлюся на все позитивно. Те, що в нього тепер більша квартира, дає надію, що скандалити він зі своїми домашніми принаймні іноді буде у більш віддалених від мене куточках свого помешкання, і що чути їх буде не так сильно.
Somewhere I belong
Діяльність New Political Generation закрутилася жвавіше, ніж я очікував. Ми перебуваємо нині в активній роботі над створенням першої навчальної програми, яка відбудеться, найімовірніше, в лютому. Окрім того, 15-го числа я прочитав альтернативну версію своєї лекції про створення команд для регіональних активістів “Стоп Корупції”. Познайомився з купою людей, що мене щиро вразили своєю відвагою та наполегливістю.
22-го числа – наш наступний захід. Я допомагатиму в організації лекторія, присвяченого блокчейну.
Нова робота знайшла мене також неочікувано швидко. Віднині я працюю радником партії “Самопоміч“. Переді мною керівництво поставило чимало викликів, але всі вони цікаві і ніби як під моє життя спеціально написані. Окрім того, я перебуваю в компанії інтелігентних людей, що дуже мене тішить.
Не час для зустрічей
Попри всі морози, мій Адвент – справді гарячий. Однак оскільки початок нового життя в Україні видався настільки активним, безліч зустрічей довелося перенести, часто – на невизначений термін. Сподіваюся на розуміння усіх.
Культурний шок, якого не сталося
Кілька моїх друзів неодноразово пророкували мені культурний шок після повернення до Києва. Але я його майже не відчув. Так, доріжки чистять погано, дороги схожі на поверхню місяця, при цьому місто збудоване так, ніби пішоходів у ньому в принципі не має бути. Я усе це бачив, це жахливо, але я до цього був готовий. Імовірно, просто не встиг за роки в Німеччині відвикнути від цього.
Єдине, від чого мене справді трусить – це тотальне невміння нашого населення ходити, але мене від цього тіпало так само, якщо не більше, і 10 років тому.
Із більш “чистих” культурних шоків – мені дуже дивна відсутність сортування сміття. У моєму мозку щось трохи клинить щоразу, коли я викидаю папірець або пластикову пляшку у загальний бак. Ну і ще дивно, що ціни на багато речей такі самі, як в Німеччині, хоча нібито в Україні “зубожіння” і всі тут готові проголосувати за того кандидата, який пообіцяє знизити тарифи на газ у більшу кількість разів.
Дамітріанство 